Розділ «Гострі респіраторні вірусні інфекції та бронхіти в дітей»

Серцево-судинна недостатність – це різке зменшення об'ємного кровоточу, пов'язане зі зниженням серцевого викиду внаслідок порушення скоротливої функції міокарда, судинного тонусу або їх поєднання. Гостра серцева недостатність може проявлятися у вигляді лівошлуночкової, правошлуночкової або тотальної серцевої недостатності; гостра судинна недостатність може бути за типом симпатикотонічного, паралітичного та ваготонічного колапсу.

Поряд з етіотропним лікуванням захворювання, що спричинило гостру серцеву недостатність, проводять терапію, яка покращує скоротливу властивість міокарда, енергозабезпечення та метаболізм серцевого м'яза (оксигенотерапія, введення поляризуючої суміші Лаборі, інозиту, рибоксину, L-карнітину, кокарбоксилази, калію оротату, панангіну, вітамінів А, Е, С, РР, групи В).

При гострій лівошлуночковій недостатності (серцева астма – набряк легень) необхідно знизити серцеве навантаження: ввести швидкодіючі діуретини (лазикс із розрахунку 1-2 мг на 1 кг маси тіла 2- З рази на добу), провести респіраторну терапію методами дихання з підвищеним тиском наприкінці видиху. Для поліпшення ізотропної властивості міокарда використовують адреноміметики швидкої дії (дофамін у середній дозі 5-10 мкг за 1 хв). При відсутності ефекту – добутамін (2-10 мкг за 1 хв). Зниження післянавантаження досягається призначенням препаратів, що покращують периферичний опір судин (нітросорбіт, натрію нітропрусид, каптоприл або інші інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту).

Симпатикотонічний колапс є результатом токсемії, гіперсимпати-котонії, гіперкатехоламінемії, що призводить до подразнення альфа-адренорецепторів, сприяє спазму артеріол, шунтуванню крові через артеріоло-венозні анастомози. В даному випадку призначають препарати нейроблокуючої дії (2,5 % розчин аміназину - 0,5 мг на 1 кг маси тіла), гемокоректри (реополіглюкін у дозі 10-20 мл на 1 кг маси тіла), антиагреганти (курантил, компламія), гепарин, еуфілін, гангліоблокатори (при нормальних показниках об'єму циркулюючої крові), симпатоміметики (орнід, фентоламін), глюкокортикостероїди.

Паралітичний колапс є продовженням ішемії, що розвинулася внаслідок симпатикотонічного колапсу. Спостерігається втрата чутливості судин до катехоламінів. Ваготонічний колапс є результатом гіперваготонії, що призводить до розширення артеріоло-венозних анастомозів. При паралітичному та ваготонічному колапсі призначають кардіотонічні препарати (кордіамін, коразол, кофеїн-бензоат натрію), пресорні аміни (мезатон, норадреналіну гідротартрат), препарати, що відновлюють об'єм циркулюючої крові (внутрішньовенно реополіглюкін, розчин альбуміну), мікроциркуляцію, метаболізм міокарда.

Гостра надниркова недостатність (синдром Уотерхауса-Фрідеріксена) потребує замісної кортикостероїдної терапії (гідрокортизон, преднізолон, дезоксикортикостерону ацетат) із введенням ангіотонічних засобів (норадреналіну гідротартрат, мезатон, ангіотензин), проводять корекцію дегідратації та пов'язаної з нею гіповолемії. Обов'язкове введення гепарину (70-100 ОД на 1 кг маси тіла дитини кожні 6 год).

Шлунково-кишковий (абдомінальний) синдром має перебіг, подібний до парезу кишечнику, гастроентероколіту або їх поєднання. Лікування спрямоване на відновлення функції кишечнику.

Клінічно розрізняють три ступеня парезу кишечнику:

1. Здуття живота помірне, гази не відходять, немає випорожнень. Може бути блювання шлунковим вмістом. Під час аускультації живота вислуховується перистальтика.

2. Значна інтоксикація, блювання дуоденальним вмістом, різке здуття живота. Під час аускультації живота вислуховується перистальтика млявими хвилями. Випорожнень немає, гази не відходять.

3. Виражена інтоксикація, обличчя Гіппократа, блювання кишковим вмістом. Метеоризм з утрудненням екскурсії діафрагми. Перистальтика не вислуховується. Випорожнень немає, гази не відходять.

При появі ознак парезу кишечнику призначають водно-чайну паузу (9-12 год), проводять масаж живота, роблять зігріваючий компрес на живіт, ставлять очисну (гіпертонічну з 1-2 столовими ложками 3 % розчину водню пероксиду на 1 стакан води), лікувальну (з відваром ромашки, валеріани) клізму. При блюванні промивають шлунок 2 % розчином натрію гідрокарбонату, а потім ізотонічним розчином натрію хлориду. Обов'язкова корекція водно-сольового обміну, кислотно-основного стану. Добовий об'єм інфузійної терапії збільшують (при II стадії та при блюванні – на 20 мл на 1 кг маси тіла, при ІІІ стадії – на 40 мл на 1 кг маси тіла).

На фоні базисної терапії проводять пасивну евакуацію застійного вмісту травного тракту (постійний або змінний зонд у шлунок, високі очисні клізми), призначають препарати, що покращують моторику кишечнику (прозерин, пітуїтрин, нібуфін, ацеклідин).

При диспепсичному варіанті проводять дієтотерапію без водно-чайної паузи. Призначають так звану "омолоджену" дієту, виключають соки, фруктові пюре, подразнюючі підгодовування. У грудному віці найкраще використовувати грудне молоко, а за його відсутності – адаптовані та кисломолочні суміші з біологічно активними добавками ( "Біфівіт", "Симбітер", "Наріне", ацидофільно-дріжджове молоко з лізоцимом тощо), у дітей другого півріччя життя – рисову кашу (1-2 рази на день).

Призначають замісну ферментотерапію (мексаза, ораза, панзинорм, фестал, ензистал, креон), біопрепарати (лактобактерії, біфідобактерії, канадський йогурт, лінекс та ін.), ентеросорбенти (смекта, білігнін, ентеросгель, мультисорб, активоване вугілля, біла глина). При виражених проявах ентероколіту з ознаками токсикозу та ексикозу проводять інфузійну терапію в режимі дезінтоксикації та регідратації під контролем артеріального тиску, ЦВТ, діурезу з обов'язковим контролем і корекцією цих показників кожні 4-6 год.

Сучасна класифікація гострих бронхітів у дітей

Бронхіт – запальне захворювання бронхів вірусної або вірусно-бактеріальної етіології.

Розрізняють первинні та вторинні бронхіти. При первинному бронхіті патологічний процес локалізується в бронхіальному дереві, при вторинному є ускладненням іншого захворювання.

За характером запалення бронхіти поділяють на катаральний, катарально-гнійний, гнійний, атрофічний. Патологічний процес одночасно може уражати слизову оболонку бронхів, глотки, гортані та трахеї.

Гострі бронхіти поділяють на 4 клінічні форми: гострий (простий) і гострий обструктивний бронхіти, гострий бронхіоліт і рецидивуючий бронхіт.