Розділ «Гострі респіраторні вірусні інфекції та бронхіти в дітей»

Принципи терапії невідкладних станів при ГРВІ в дітей

У перебігу ГРВІ в дітей можливий розвиток таких станів: токсичної енцефалопатії з проявами гіпертермічного, судомного синдромів, синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, гострої дихальної, серцево-судинної, надниркової недостатності та абдомінального синдрому.

Ці стани можуть розвиватися при ураженні будь-яких відділів дихальної системи й потребують швидких невідкладних лікувальних заходів.

Токсична енцефалопатія (синдром нейротоксикозу) – так званий первинний інфекційний токсикоз, який проявляється лихоманкою (гіпертермічний синдром), неврологічною симптоматикою (судомний синдром), недостатністю кровообігу, що пов'язана з порушенням мікроциркуляції (синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові), метаболічними зсувами (насамперед водно-електролітного обміну та кислотно-основного стану). Генералізована реакція може відбуватися з ураженням будь-якої системи органів і проявлятись у вигляді дихальної, серцево-судинної, надниркової недостатності, абдомінального синдрому.

Гіпертермічний синдром характеризується підвищенням температури тіла понад 38,5 °С. Підвищення температури тіла до 38,5 °С є захисною реакцією організму на інфікування вірусами, яке забезпечує адекватний інтерфероногенез в організмі, а тому не потребує проведення жарознижувальних заходів (окрім новонароджених та дітей раннього віку з фебрильними судомами в анамнезі).

Для проведення патогенетичної терапії розрізняють "червону" гіпертермію (висока лихоманка з гіпертермією, сухість шкіри та слизових оболонок, збудження, гіперрефлексія, теплопродукція відповідає тепловіддачі) та "білу" злоякісну гіпертермію (висока лихоманка з блідо-ціанотичним мармуровим кольором шкіри, млявість, теплопродукція більша за тепловіддачу).

Метою комплексного лікування є створення умов, що сприяють зменшенню теплопродукції та посиленню тепловіддачі з одночасним покращенням метаболізму в тканинах. Проводять такі заходи:

1. Кисневу терапію.

2. Фізичні методи охолодження: дитину роздягають, обтирають тіло холодною водою або роблять холодні компреси, прикладають міхур із льодом чи холодною водою до голови (краніоцеребральна гіпотермія) та ділянок магістральних судин, ставлять клізми з прохолодною водою (температурою 26-28 °С). При "червоній" гіпертермії проводять обдування вентилятором, обтирання розчином оцту (1 столова ложка на 1 стакан води); при "білій" гіпертермії зігрівають кінцівки шляхом їх розтирання з метою покращення периферичного кровопостачання.

3. Медикаментозне лікування:

• при "червоній" гіпертермії для зменшення теплопродукції призначають антипіретики всередину (парацетамол, ефералган, панадол, тайленол-колд, анальгін); внутрішньом'язово вводять 50 % розчин анальгіну по 0,1-0,15 мл на 1 рік життя дитини, свічки з цефіконом, парацетамолом;

• при "білій" гіпертермії призначають препарати нейроблокуючої дії ізольовано або у вигляді л ітичних сумішей (піпольфен, дроперидол, аміназин, дибазол, регітин, папаверин), препарати, що покращують периферичне кровопостачання (компламін, но-шпа, нікошпан), мембраностабілізуючі засоби з протизапальними та антиоксидантними властивостями (препарати кальцію, глюкокортикоїди, вітаміни А, Е, С);

• інфузійну терапію проводять відповідно до принципів лікування синдрому нейротоксикозу з обов'язковим призначенням діуретиків (діакарб, лазикс, 10-20 % розчин манітолу), глюкокортикоїдних препаратів (преднізолон, дексаметазон, гідрокортизон), а за необхідності – протисудомних, серцевих засобів.

Судомний синдром, що супроводжує перебіг нейротоксикозу при ГРВІ, є результатом провокуючого впливу інфекції на нервову систему дитини й найчастіше спостерігається за наявності в неї обтяженого преморбідного фону (гіпоксично-ішемічне ураження нервової системи в анте- та перинатальний період).

Фебрильні судоми зазвичай короткочасні, не супроводжуються стійким порушенням периферичного кровообігу і залишковими симптомами (млявість, сонливість, психічна загальмованість); вони спостерігаються переважно при "червоній" гіпертермії. Допомога насамперед полягає в лікуванні гіпертермічного синдрому:

1. Дитину роздягають, обов'язково знімають тісний одяг, забезпечують доступ свіжого повітря (у стаціонарі проводять оксигенотерапію зволоженим киснем).

2. При "червоній" гіпертермії використовують фізичні способи охолодження:

• обтирання 3 % розчином оцту або спирту;

• прикладання міхура з льодом до голови та магістральних судин;

• постановка клізми з прохолодною водою (температурою 10- 20 °С, об'ємом 20-200 мл залежно від віку дитини);