Розділ «Гострі респіраторні вірусні інфекції та бронхіти в дітей»

• за можливості дитину обдувають вентилятором.

3. Медикаментозне лікування на догоспітальному етапі проводять з урахуванням особливостей патогенезу різних видів гіпертермії, препарати вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно:

• за рекомендаціями ВООЗ при "червоній" гіпертермії препаратами вибору є нестероїдні протизапальні препарати – німесулід ("Найз") (із розрахунку 1-3 мг на 1 кг маси тіла), парацетамол (10- 15 мг на 1 кг маси тіла) та його аналоги. За потреби ліки можна вводити повторно кожні 4-5 год;

• при "білій" гіпертермії призначають спазмолітичні препарати, що покращують периферичний кровообіг: 2 % розчин папаверину (0,4 мг на 1 кг маси тіла або 0,02 мл на 1 кг маси тіла), 1 % розчин дибазолу (0,1 мг на 1 кг маси тіла або 0,01 мл на 1 кг маси тіла); 15 % розчин компламіну або 0,1 % розчин нікотинової кислоти (0,1 мл на 1 рік життя, внутрішньовенно, дуже повільно);

• у разі відсутності ефекту від лікування вводять антипіретики центральної дії (50 % розчин анальгіну із розрахунку 10 мг на 1 кг маси тіла або 0,02 мл на 1 кг маси тіла дитини), нейролептичні препарати (0,25 % розчин дроперидолу в дозі 0,1 мг на 1 кг маси тіла, 2,5 % розчин дипразину (піпольфену) із розрахунку 25 мг на 1 кг маси тіла), повторюючи за необхідності через 8 год; можливе використання літичної суміші: аміназин, дипразин і 0,25 % розчину новокаїну у співвідношенні 1:1:10, із розрахунку 0,1 мг на 1 кг маси тіла дитини, 4- 6 разів на добу, але треба пам'ятати, що швидке зниження температури тіла недопустиме і може призвести до розвитку колапсу;

• антигістамінні препарати (1 % розчин димедролу, 0,5-2,5 % розчин дипразину, 2 % розчин супрастину – із розрахунку 1 мг на 1 кг маси тіла 2-3 рази на добу);

• глюкокортикоїди (преднізолон у дозі 1-3 мг на 1 кг маси тіла, гідрокортизон) та мембранстабілізуючі засоби (препарати кальцію, вітаміни А, Е, С).

Судоми при нейротоксикозі, нейроінфекціях тривають довше, можуть призвести до розвитку гіпоксичної енцефалопатії, яка супроводжується набряком мозку. У клініці судомного епізоду посилюється тонічний компонент, спостерігається порушення свідомості різного ступеня тяжкості (ступор, сопор, кома).

Лікування проводять комплексно з урахуванням терапії гіпертермічного синдрому, препарати вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно:

1. Як першу, але короткочасну допомогу можна ввести 25 % розчин магнію сульфату: дітям у віці до 1 року призначають із розрахунку 0,2 мл на 1 кг маси тіла, після 1 року – 1 мл на 1 рік життя, але не більше ніж 10 мл; уводять внутрішньом'язово на 0,5 % розчині новокаїну.

2. Протисудомні препарати (1 % розчини сибазону, седуксену, реланіуму в дозі 0,3-0,5 мг на 1 кг маси тіла).

3. Патогенетичним є введення сечогінних засобів (1 % розчин фуросеміду або лазиксу із розрахунку 1-4 мг на 1 кг маси тіла).

4. При рецидиві судом призначають натрію оксибутират (100-150 мг на 1 кг маси тіла), барбітурати короткочасної дії (гексенал ректально – 10 % розчин по 0,5 мл на 1 кг маси тіла; внутрішньом'язово – 5 % розчин по 0,5 мл на 1 кг маси тіла; внутрішньовенно – 1 % розчин до отримання ефекту, але не більше як 15 мг на 1 кг маси тіла). Для запобігання ваготонічній дії барбітуратів призначають 0,1 % розчин атропіну сульфату в дозі 0,05 мл на 1 рік життя. Треба пам'ятати, що миттєва проти-судомна дія виникає тільки після внутрішньовенного введення препаратів, а в інших випадках через 5-25 хв після введення ліків.

Після припинення судом дитину необхідно госпіталізувати в лікарню залежно від характеру основного захворювання.

Синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання умовно поділяють на 4 стадії (гіперкоагуляція, коагулопатія споживання, патологічний фібриноліз, відновлення). Лікування проводять відповідно до стадії патологічного стану.

При І-ІІ стадіях показане застосування гепарину (внутрішньовенно по 100 ОД на 1 кг маси тіла кожні 4-6 год), препаратів, що покращують реологію крові (курантил, реополіглюкін), знімають спазм судин (дибазол, папаверин, компламін, трентал).

При II-ІІІ стадіях на фоні антикоагулянтної терапії переливають одногрупну нативну або свіжозаморожену плазму з метою поповнення антитромбіну-3. Для усунення патологічного фібринолізу вводять антипротеази (контрикал, трасилол, гордокс).

Гостра дихальна недостатність характеризується порушенням функції апарату зовнішнього дихання. Для забезпечення повноцінного газообміну відновлюють прохідність,дихальних шляхів, звільнюючи їх від секрету або ексудату; якщо виникає парез кишечнику, що призводить до високого стояння діафрагми, відновлюють механіку дихання, проводять оксигенотерапію. У разі пригнічення дихального центру внутрішньом'язово вводять етимізол, бемегрид на фоні дез-інтоксикаційної терапії.

При розвитку обструктивного синдрому призначають інгаляційні бета-адреноміметики (сальбутамол, бекотид, беротек, астмопент), брон-хоспазмолітичні препарати (еуфілін, теофілін, бронхолітин, но-шпа, галідор, папаверин), муколітичні (амброксол, лазолван, солутан, краплі й сироп евкабалу, бронхікум, препарати з алтеєю, термопсисом, солодкою, подорожником), аитигістамінні (супрастин, перитол, фенкарол, кларитин), мембраностабілізуючі засоби (тайлед, недокроміл, інтал), а в разі тяжкого перебігу процесу – інгаляційні кортикостероїди (бекламетазоя, будезонід, флунісолід, флексотид), адреналіну гідрохлорид- з урахуванням чутливості до них.

При стенозуючому ларинготрахеобронхіті, що виникає через набряк підзв'язкового простору (несправжній круп – набрякова або інфільтративна форми), призначають відволікальну терапію (гарячі сидячі ванни та ванни для ніг, гірчичники на грудну клітку), оксигенотерапію, спазмолітичні, муколітичні, десенсибілізуючі, протизапальні (глюкокортикоїди), антиоксидантні препарати. При інфільтративній формі обов'язкова антибактеріальна терапія. При дихальній недостатності II-III ступеня дітей госпіталізують у спеціалізовані ЛОР- або реанімаційні відділення.