Розділ «3.7. Шок»

• інгаляція зволоженого кисню, терапія метаболічного ацидозу (натрію гідрокарбонату та інші лужні розчини);

• купірування периферичного вазоспазму (гідрокортизон та інші кортикостероїди, дроперидол та інші нейролептики);

• збільшення щільності мембран, захист структури клітин і їх функції (гідрокортизон та інші кортикостероїди);

• зниження інтенсивності утворення кінінів (контрикал та інші нгібіторй ферментів підшлункової залози);

• купірування гіпертермії (фізичне охолодження (обкладання міхурами з льодом), 50% анальгін );

• профілактика інфекційних ускладнень (антибіотики);

• підтримка діурезу (якщо діурез залишається низьким на фоні адекватної інфузійної терапії (ЦВТ 12-15 см вод. ст.) – осмодіуретики і салуретики);

• підтримка серцевої діяльності (серцеві глікозиди, β-адреноміметики, антиаритмічні препарати (кордарон або лідокаїн), глюкокортикоїди (гідрокортизон), препарати калію (КСІ 3% 30 мл або панангін 10-20 мл на 100-150 мл 5% глюкози з 8-10 ОД інсуліну – "поляризуюча суміш"); електро-імпульсна терапія, електростимуляція серця, допоміжний кровообіг (контрпульсація за допомогою спеціального балонного катетера, введеного в аорту, який швидко роздувається на початку кожної систоли і спадається з середини систоли до початку діастоли).

Обсяг допомоги на догоспітальному етапі – усунення причини, тимчасова зупинка кровотечі, забезпечення прохідності дихальних шляхів і адекватної вентиляції легень, купірування болю, захист ран асептичною пов'язкою, іммобілізація (при переломах і обширних опіках, синдромі тривалого стиснення), зігрівання постраждалого (укутування і обкладання грілками), гарячі напої-кава, чай або соляно-лужне питво (половина чайної ложки солі і чайна ложка соди на 1 л води), інфузійна терапія (7,5% NaCl (4 мл/кг), 700-1200 мл кровозамінників (гекадез, реосорбілакт, рефортан, реополіглюкін, 5% розчин глюкози, 0,9% розчин хлориду натрію, 4% розчин гідрокарбонату натрію), що Швидко утворює трансмембранний осмотичний градієнт, негайно перерозподіляє воду з інтерстиціального та клітинного простору в судини, збільшує ОЦК і зменшує загрозу набряку клітин і розвитку поліорганної недостатності, підвищує діурез, зменшує бактеріальну транслокацію з кишечнику та частоту анафілактичних реакцій), евакуація на ношах (напівсидячи – при пораненнях грудей, положення Фовлера – при черепно-мозковій травмі, горизонтальне – при пораненнях живота, "положення жаби" – при пошкодженні тазу).

Таблиця 3.12

Трансфузійне заміщення крововтрати (за П.Г. Брюсовим, 1997, із доповненням)

Лікування септичного шоку – див. "Сепсис".

Для лікування анафілактичного шоку додатково застосовують адреналін (дозоване введення по 0,1-0,2 мл 0,1% адреналіну, розведеного в фізіологічному розчині, через кожні 5-10 хв. до стабілізації гемодинаміки), антигістамінні препарати (димедрол, супрастин, дипразин, тавегіл 0,5-1,0 мг/кг вів), кортикостероїди (гідрокортизон 125-500 мг або інші препарати в адекватних дозах), пам'ятаючи, що вони не виявляють свою дію негайно, кристалоїди (колоїдних розчинів уникають через їх потениіальну алергічну дію). При набряку гортані та трахеї – антигістамінні препарати, адреналін та кортикостероїди, які діють проти набряку, а в разі бронхоспазму – еуфілін 2,4% 20 мл впродовж 15 хв, а потім по 15 мл/год. При відсутності ефекту від вказаної терапії – інтубація трахеї або трахеостомія.