TextBook Фаза загальмованості (торпідна) – свідомість збережена при повній байдужості до оточуючого (за М.І. Пироговим – хворий не кричить, ні про що не просить, не скаржиться), обличчя бліде (зрідка синюшне або сірувате), з байдужим виразом, із запалими розширеними очима, шкіра вкрита холодним липким потом, дихання поверхневе, часте, іноді неправильне, пульс слабкий і частий, температура тіла і AT знижені.
При опіковій травмі крім болю та токсемії важливим патогенетичним фактором є плазмовтрата з ураженої поверхні, що супроводжується розвитком білкового дефіциту.
Геморагічний шок. На початку, завдяки компенсаторним реакціям, AT і ЧСС помітно не змінюються, периферичні вени не спадаються (хоч ЦВТ знижується вже при втраті 100-200 мл крові), концентрація гемоглобіну і показники гематокриту помітно не змінюються. Типова картина судинної недостатності розвивається лише за декілька годин, коли виснажуються компенсаторні механізми.
Септичний шок (див. розділ "Сепсис")
Кардіогенний шок. Різке зниження AT на фоні симптомів, характерних для інфаркту міокарду. Адинамія, сильна слабкість. Загострені риси обличчя. Шкіра бліда, вкрита холодним липким потом. Дихання часте, поверхневе, пульс частий, іноді аритмічний, слабкого наповнення. Олігурія чи анурія. При надзвичайно тяжкому перебігу – втрата свідомості. Можливий набряк легенів.
Клініка анафілактичного шоку поліморфна. Шкіра бліда або синюшна. Шкірний висип при тяжкому шоку не встигає розвинутись. Дихання не страждає або утруднене, або задуха внаслідок набряку гортані, трахеї чи бронхоспазму.
В залежності від тяжкості шоку вираженість клінічних проявів неоднакова (табл. 3.11).
Таблиця 3.11
Клінічні прояви шоку в залежності від ступеня важкості
| І ст. компенсований зворотній шок | II ст. - декомпенсований зворотній | III ст. – незворотній | |
| Дефіцит ОЦК, | менше 25% | 25-45% | 50% |
| Загальний стан | середньої важкості | важкий | вкрай важкий |
| Свідомість | збережена | сплутана | відсутня |
| Контакт | продуктивний | відповідає правильно, говорить тихим голосом | відсутній, адинамічний, на біль не реагує |
| Систолічний тиск, мм рт ст. | понад 100 | 70-100 | нижче 70 або не визначається |
| Пульс, уд./ хв | до 100 | 100-120, слабкий | понад 120, ниткоподібний лише на сонній та стегновій артеріях |
| цвт | знижений | знижений | 0 або від'ємний |
| Дихання | не порушене | виражена задишка | переривисте, часте. |
| Шкіра і слизові оболонки | бліда і холодна на кистях та ступнях, симптом "блідрї плями" | бліда і холодна, холодний піт, акроціаноз | сірі, мармурові із застійними плямами типа трупних, губи синюшні |
| тони серця | приглушені | глухі | ледь чутні |
| Діурез* | олігурія (30 мл/год). | олігурія (20 мл/год). | анурія |
| Прогноз | сприятливий | стриманий | несприятливий |
* норма – 1-1,2 мл/хв або 60-70 мл/год.)
Орієнтовно важкість шоку можна визначити за індексом Альговера (відношення пульсу до систолічного AT). В нормі – 0,5- 0,7; перехідний стан – 1,0, важкий шок – 1,5.
Клініка "шокової легені" розвивається поступово, впродовж 1-2 діб. На початку ціаноз відсутній. Аускультативно – розсіяні сухі хрипи. Рентгенологічні зміни відсутні. Далі наростає тахікардія, тахіпное, з'являється і посилюється ціаноз. Вислуховуються сухі або дрібно-пузирчасті хрипи. При рентгенографії – зменшення прозорості легеневої тканини, інфільтрати, нечіткі тіні. Потім кількість і розміри тіней збільшуються, вони зливаються і спричиняють тотальне затемнення легеневого поля.
Клініка "шокової нирки" – ознаки прогресуючої гострої ниркової недостатності: олігурія, анурія, набряки, запах аміаку з рота, свербіж, збільшення розмірів нирок, біль у попереку, позитивний симптом Пастернацького, слабкість, головний біль, посмикування м'язів, тахікардія, розширення границь серця, порушення дихання, застійні хрипи в легенях, сухість в роті, відсутність апетиту, нудота, блювання, пронос, біль в животі, відсутність перистальтичних шумів. В подальшому діурез може нормалізуватись. В разі одужання показники гомеостазу і функція нирок нормалізуються.
Критерії постановки діагнозу – зниження AT, тахікардія, порушення дихання, олігурія, холодна, волога, блідо-синюшна або мармурова шкіра.
Програма контролю – вимірювання AT (що ЗО хв), ЦВТ, ЧД, погодинного діурезу, оцінка кровотоку у шкірі (колір, температура, наповнення капілярів кров'ю).
Основні напрямки лікування шоку:
• усунення причин;
• відновлення ОЦК (кровозамінники, препарати крові, етапу, не чикаючи зупинки кровотечі – табл 3.12);
• купірування болю (промедол 2% 1 мл, анальгін 50% 2-4 мл, нейролептанальгезія);
• покращення мікроциркуляції і профілактика ДВЗ-синдрому (прямі антикоагулянти, дезагреганти);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна хірургія з клінічною психологією» автора Саждера С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „3.7. Шок“ на сторінці 2. Приємного читання.