Розділ «3.4. Відмороження»

При огляді виявляють ознаки загальної патологічної гіпотермії. За кольором шкіри і розповсюдженістю враження можна судити про форму і важкість відмороження. Для заледеніння характерні білий колір враженої ділянки, наявність кристалів льоду, що не тануть ("сніжна шуба") в міжпальцевих проміжках. При задубінні – синюшно-мармурова плямистість шкіри враженої кінцівки.

При пальпації встановлюють зону та рівень гіпотермії, характер порушення чутливості (залежить від ступеня відмороження).

При заледенінні можна скористуватись прийомом Бежаєва – уколом голки визначають наявність промерзання глибоких тканин і його характер.

При діагностиці відморожень в II фазі найбільше значення має огляд ураженної ділянки. Встановити І та IV ступені наважко. Для ранньої діагностики IV ст відмороження за типом траншейної стопи характерні наступні ознаки: шкіра темна, холодна на дотик, уколи голкою не болючі, в місцях уколів не з'являється кров – така кінцівка нежиттєздатна. На практиці застосовують більш інформативний спосіб – розтин враженої ділянки. Ці ознаки достовірні ...для діагностики відморожень за типом "траншейна стопа". При відмороженні за типом заледеніння, визначення ступеню в фазі паранекрозу пов'язане з деякими труднощами (особливо II і III).

В першу добу ані характер вмісту міхурів, ані їх розповсюдженість, ані крововилив, ані забарвлення дерми під міхурами не є достовірними ознаками ступеня відмороження. Найважливіша особливість відмороження в фазі паранекрозу – в перші години воно проявляється як відмороження I-ІІ ст.: помірний набряк, гіперемія шкіри, дрібні міхурі, що наповнені серозною рідиною, анестезія. Проте, повільно набряк і плазморагія наростають, міхурі зливаються і стають велетенськими. Починаючи з дистальних відділів відмороженого сегменту світло- рожевий колір дерми змінюється на яскраво-червоний, а потім на темно-вишневий. Темно-вишневий колір дерми під видаленою нігтьовою пластинкою або міхуром – достовірна ознака IV ст.

Диференціальна діагностика II і III ступеню можлива тільки в четвертій фазі (ранніх наслідків) на основі клініко-морфологічних ознак (Рис. 3.14)[1].

Догоспітальна допомога

Постраждалого необхідно негайно помістити в тепле приміщення або в солон машини "швидкої допомоги". Обережно скидають, нерідко розрізають, промерзлі взуття і одяг, замінюють їх спеціальними або підручними засобами. З цією метою необхідно мати готові теплі товсті ватно-марлеві пов'язки, укладені в целофанові мішки. Цими пов'язками укутують відморожені ділянки. Вдягати поверх відморожених ділянок целофанові мішки недопустимо. Категорично протипоказаний масаж (загроза розвитку некрозу). Гаряче питво дають тим постраждалим, у яких збережений ковтальний рефлекс. Якщо можливо, необхідно провести новокаїнові футлярні блокади проксимальніше ділянки відмороження.

Лікування в умовах стаціонару

Хірургічне лікування

Види операцій – первинна хірургічна обробка, ампутація, реконструктивні та коригуючі операції.

Первинна хірургічна обробка відморожень – розсічення шкіри та підлеглих тканин до розвитку некрозу з метою декомпресії та покращення мікроциркуляції (слід виконувати не пізніше 3-ї доби після травми). Анестезія – наркоз або провідникова. Обробка шкіри антисептиком. Розкриття міхурів. Розтин тканин на всю глибину з врахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженої ділянки, щоб не пошкодити сухожилки, судини і нерви. Краї рани розводять, підлеглі м'які тканини, що мають вигляд желеподібної маси (клітковина) або риб'ячого м'яса (м'язи), нещільно тампонують. Накладають пов'язки із спиртовим або водними розчинами антисептиків. Мазеві пов'язки протипоказані. Пов'язки не повинні стискати кінцівку. Кінцівку іммобілізують гіпсовою лонгеткою в середньо-фізіологічному положенні.

Некректомії і ампутації в залежності від термінів виконання поділяють на ранні (3-14 діб), відтерміновані (15-30 діб) та пізні (понад 1 міс.). Некректомія – висічення змертвілих тканин по лінії демаркації, без заміщення ранового дефекту. Ампутація – висічення змертвілого сегменту зі створенням функціонально здатної кукси. Покази до ранніх – тотальне ураження великих сегментів кінцівок, токсемія, загроза сепсису і смерті. Покази до відтермінованих – гангрена з чіткими межами. Покази до пізніх – гангрена на фоні вираженого остеолізу та остеонекрозу.

Відновлення шкіри виконують за допомогою шкірної пластики. Ефективність її залежить від повноти некректомії.

Реконструктивні операції підвищують функціональну здатність кукси та/або здійснюють косметичну реабілітацію. До них відносять пластику вушних раковин, носа, фалангізацію пальців, дистракційне подовження сегментів кінцівок, аутотрансплантацію пальців стопи на кисть. Складні реконструктивні операції проводять не раніше 2-3 місяців після травми.

Загальне переохолодження організму