Розділ «2.5. Компартмент – синдром»

• 3-я ступінь – тиск 21-35 мм рт.ст. (2,8-3,3 кПА);

• 4-а ступінь – тиск понад 35 мм рт. ст. ( понад 3,3 кПа).

Найбільш поширеним є вимірювання внутрішньочеревного тиску

через сечовий міхур. Визначення внутрішньоміхурового тиску – метод вибору діагностики абдомінального компартмент-синдрому та моніторингу внутрішньочеревного тиску. Добре розтяжна стінка сечового міхура служить пасивним провідником внутрішньочеревного тиску, якщо обсяг рідини в міхурі не перевищує 50-100 мл (при великих обсягах на вимір впливає тонус м'язів міхура).

Абдомінальний перфузійний тиск (АПТ) = (САД – (ДТ + (СТ.- ДТ)/3) – ВЧТ (за Klabunde R.E,. 2005), де CAT – середній артеріальний тиск, ДТ – діастолічний тиск, СТ – систолічний тиск, ВЧТ – внутрішньочеревний тиск).

• 1-а ступінь – тиск понад 8 кПА;

• 2-а ступінь – тиск 8 – 6,8 кПА;

• 3-я ступінь – тиск 6,7 – 5,5 кПА;

• 4-а ступінь – тиск менший за 5,5 кПа (1 кПа = 7,74 мм рт ст).

Лікування. Консервативне лікування передбачає:

1. Усунення компресії ураженого сегменту (зняття пов'язок, розсічення гіпсової лонгети, послаблення або демонтаж скелетного витягування, розташування кінцівки на рівні серця), що спрямовано на запобігання ішемії.

2. Поліпшення периферичного кровообігу шляхом усунення спазму судин і гіперкоагуляції (антикоагулянти, спазмолітики).

3. Поліпшення реологічних властивостей крові (реосорбілакт, пентоксифілін).

4. Знеболювання (в І-ІІ добу-наркотичні анальгетики, в подальшому- ненаркотичні).

5. Зменшення набряку (маніт, L-лізину есцинат, фуросемід).

6. Боротьба з ацидозом (розчин гідрокарбонату натрію).

При неефективності консервативного лікування, підвищенні підфасціального тиску вище критичного рівня, напруженні і набряку, м'язів – показана операція (декомпресійна фасціотомія).

Декомпресійна фасціотомія. М'язи передпліччя розділені фасціями на три кістково-фасціальних футляра: латеральний (плече- променевий м'яз), передній (м'язи згиначі пальців), задній (м'язи- розгиначі). Якщо пацієнт не може розігнути пальці, то має місце передній компартмент-синдром передпліччя, якщо пацієнт не може зігнути пальці – задній компартмент-синдром. М'язи гомілки розділені фасціями на чотири кістково-фасціальних футляра: латеральний (малогомілкові м'язи), передній (розгиначі стопи), задній поверхневий (камбаловидний м'яз і гл.soleus), задній глибокий (глибокі згиначі). Якщо пацієнт не може зігнути стопу і пальці через біль, то має місце передній компартмент- синдром, розігнути – задній компартмент-синдром.

Знеболювання – внутрішньовенний наркоз.

Техніка операції на передпліччі. Розріз виконують від медіального надвиростка до зап'ястя і розкривають фасцію над ліктьовим згиначем передпліччя, м'яз зміщують і розсікають фасцію над глибоким згиначем. Поздовжніми розрізами розкривають фасцію кожного м'яза. При необхідності волярний розріз доповнюють дорзальним. Життєздатний м'яз відразу вибухає з розрізу. Спостерігають реактивну гіперемію м'язів. Нежиттєздатний м'яз має жовте забарвлення. Фасцію не вшивають. Шкірну рану, якщо можливо, вшивають без натягу. Якщо ушивання шкірної рани неможливо, її залишають відкритою.