Комерційний акт складають лише утих випадках, коли згадані обставини відбуваються з моменту прийому вантажу до перевезення до моменту видачі його одержувачеві. Комерційний акт має бути з кожної відправки окремо, тобто за кожною накладною. Причому за однією накладною може існувати декілька комерційних актів. Його складає залізниця одразу після виявлення несправності в дорозі або на станції призначення. Правила складання чітко регламентовані Додатком 16 до УМВС і СІ УМВС.
Право вимоги до залізниці про складання комерційного акту має також одержувач. Якщо у момент видачі вантажу одержувач виявляє одну зі згаданих несправностей, а комерційний акт за цією обставиною залізниця не склала, одержувач повинен негайно звернутися до начальника станції призначення з вимогою про складання комерційного акту (§ 2 статті 18). Одержувач має право звернутися до станції призначення про складання комерційного акту і після видачі вантажу, коли виявлена несправність, яку виявити у процесі зовнішнього огляду під час видачі вантажу було неможливо. Таке звернення має зробити одержувач негайно, але не пізніше ніж через три доби після видачі вантажу. До складання комерційного акту одержувач не повинен змінювати стан вантажу, якщо це не є необхідним для його оберігання від збільшення несправності (§ 3 статті 18).
Кожен комерційний акт підписують посадові особи станції, котрі його оформили. У процесі складання комерційного акту на станції призначення його підписує також одержувач. Якщо він не згідний з відомостями, зазначеними в комерційному акті, то може внести до нього свої зауваження (§ 6 статті 18). Для встановлення причин та розміру пошкоджень і втрат вантажу, а також визначення розміру збитків може бути проведена експертиза відповідно до внутрішніх законів і правил країни призначення вантажу (§ 7 статті 18).
Які ж існують зміни договору перевезення? Розділ IV, що складається з двох статей (статті 20 і 21), присвячений зміні договору перевезення і має аналогічну назву.
Змінювати договір перевезення має право і відправник, і одержувач (§ 1 статті 20). Зміна відбувається за письмовою заявою згаданих сторін (§ 5 статті 20) і може бути здійснена один раз відправником і один раз одержувачем (§ 9 статті 20). Заява про зміну договору перевезення повинна бути складена на кожну відправку окремо. Відправник подає таку заяву на станцію відправлення, а одержувач - на вхідну прикордонну станцію країни призначення.
Відправник може здійснити такі зміни договору перевезення:
• взяти вантаж зі станції відправлення;
• змінити станцію призначення;
• змінити одержувача вантажу;
• повернути вантаж на станцію відправлення.
Право відправника на зміну договору перевезення припиняється з моменту отримання накладної одержувачем на станції призначення або з моменту прибуття вантажу на вхідну прикордонну станцію національної залізниці країни призначення, якщо на ній є письмова заява одержувача про зміну договору перевезення (§ 7 статті 20). Відправник не відповідає за наслідки, що виникають через зміни договору перевезення, здійсненого одержувачем (§ 8 статті 20).
Нарахування і стягнення провізних платежів під час змін договору перевезення відбуваються згідно з правилами статті 13 і 15 УМВС (§ 12 статті 20). За зміну договору перевезення стягується збір, який нараховують відповідно до внутрішніх правил, що діють на національній залізниці, яка здійснює зміну договору перевезення (§ 13 статті 20). Цей збір стягується за правилами статті 15.
Якщо положення статті 20 містять загальні правила зміни договору перевезення, у тому числі добровільне бажання відправника або одержувача змінити певні умови договору, стаття 21 регламентує дії сторін договору в процесі виникнення перешкод до перевезення та видачі вантажу. Загальні правила стосовно зміни договору перевезення належать і до зміни договору перевезення у випадку виникнення перешкод (§ 6 статті 21).
Залізниця самостійно вирішує, чи потрібно робити запит про вказівки від одержувача або відправника для подолання перешкод, що виникли. Це, зокрема, стосується обставин, пов'язаних зі зміною шляху проведення вантажу (§ 1 статті 21), чи обставин, коли за вказівкою відповідних урядових органів національна залізниця тимчасово або частково припиняє рух повністю (§ 3 статті 3).
Ані УМВС, ані СІ УМВС не пояснюють, що конкретно розуміється під перешкодами до перевезення і видачі вантажу. Як випливає зі змісту статті 21, національні залізниці переважно самостійно вирішують такі проблеми.
Залізниці запрошують відправника й інколи отримувача у випадках, коли перевезення або видача вантажу неможливі згідно з юридичними або формальними підставами, тобто: відсутність необхідних документів або їх неповнота під час перетину вантажем державних, митних та інших кордонів; відсутність одержувача на станції призначення; відмова одержувача прийняти доставлений йому вантаж; затримання у перевезенні швидкопсувного вантажу іпод.
Зі станції, де виникла перешкода для перевезення або видачі вантажу, надсилається повідомлення (телеграма) на станцію відправлення.
Відправник зобов'язаний після отримання повідомлення про перешкоди записати на звороті повідомлення вказівку, як вчинити з вантажем. Вона повинна бути зазначена в дублікаті накладної (примірник 3 накладної), засвідченої станцією відправлення (§ 2 статті 27). Якщо цю умову не виконують, то вважається, що відправник не дав жодних вказівок. Після цього національна залізниця, на якій затримано вантаж, діє відповідно до правил цієї дороги. Термін ухвалення відправником рішення - вісім діб після отримання повідомлення і чотири доби, якщо вантаж швидкопсувний (§ 3 статті 21). Відправник чи одержувач відшкодовує всі витрати, котрі зазнала залізниця внаслідок затримання перевезення або видачі вантажу з вини відправника чи одержувача (§ 7 статті 21).
Розглянемо детальніше відповідальність залізниць. Розділ V Угоди "Відповідальність залізниць" складається зі семи статей (статті 23-28), причому назва розділу повністю визначає його зміст.
Кожна національна залізниця, що прийняла вантаж до перевезення за накладною УМВС, відповідальна за виконання договору перевезення на всьому шляху перевезення - від прийому вантажу на станції відправлення до його видачі на станції призначення. У випадку, коли вантаж направляють у країну, залізниці якої не беруть участі в Угоді, відповідальність залізниці, що прийняла до перевезення вантаж, поширюється до оформлення перевезення вантажу за накладною іншої угоди. І навпаки, національна залізниця, яка прийняла вантаж із країни, що не бере участі в УМВС, бере на себе відповідальність за перевезення вантажу і видачу його на станції призначення (§ 1 статті 22).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень вантажів“ на сторінці 6. Приємного читання.
