Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень вантажів

Правове регулювання міжнародних перевезень

Обов'язком відправника є визначення маршруту для реалізації договору міжнародного перевезення вантажу. Відправник зобов'язаний зазначити в накладній вихідні прикордонні станції країни і транзитних країн (§ 6 статті 7). За змогою варто називати ті прикордонні станції, які забезпечать перевезення вантажу до кінцевої станції призначення найкоротшою відстанню.

Угода визначає правила вказівки найменування вантажів у накладній (§ 8 статті 7). Особливих правил для визначення маси та кількості місць вантажу УМВС не встановлює, але містить норму відсилання: маса вантажу і кількість місць, а також спосіб їхнього визначення встановлюються відповідно до внутрішніх правил, що діють на національній залізниці країни відправлення (§ 7 статті 9).

Обов'язок відправника - забезпечення тарою або упаковкою тих вантажів, для котрих тара або упаковка необхідна для зберігання їх від втрати, пошкодження, псування або зниження якості (§ 1 статті 9). Відправник відповідає за всі наслідки відсутності або незадовільного стану тари чи упаковки, зокрема він повинен відшкодувати залізниці заподіяні внаслідок цього збитки.

Залізниця має право відмовити в прийомі відповідних вантажів без тари або упаковки, в несправній тарі чи упаковці, а також в тарі або упаковці, невідповідній властивостям вантажів. Відповідність стану та якості тари чи упаковки вантажу, що перевозиться, визначають за зовнішнім оглядом. Залізниця зобов'язана здійснювати зовнішній огляд лише в тих випадках, коли завантаження роблять залізницею або відправником під контролем залізниці. Відмова у прийомі вантажу повинна бути (на вимогу відправника) оформлена актом загальної форми у двох примірниках. Один із них видають відправникові, інший залишається на станції відправлення (пункт 9.2 СІ УМВС).

УМВС визначає порядок маркування вантажів. Він стосується генеральних, тарно-штучних, тарно-пакувальних та інших вантажів, характерних наявністю вантажних місць. Відправник маркує (написи, наклейки, бірки) кожне вантажне місце в дрібній відправці та в кількості не менше 10 вантажних місць для повагонної відправки (§ 3 статті 9). Відправник відповідає за всі наслідки неправильної, неповної або неточної вказівки відомостей, зазначених у маркуванні вантажу.

Умова про завантаження вантажів у пересувний склад - складова частина договору перевезення. Мається на увазі не сам процес завантаження, який може виконуватися і перевізником (залізницею), і відправником (із залученням спеціалізованих компаній, у тому числі й залізниці), а виконання умов і дотримання нормативних вимог, пов'язаних із вантаженням.

Згідно з § 4 статті 9 визначено відмінності у нормативній регламентації завантаження залежно від типу рухомого складу. Якщо вантаж перевозять у критому рухомому складі (наприклад, в ізотермічних вагонах і цистернах), то завантаження на станції відправлення здійснюють за внутрішніми правилами, котрі діють на національній залізниці країни відправлення. Якщо вантаж перевозять на відкритому рухомому складі, завантаження повинне відбуватися відповідно до умов, установлених Правилами завантаження і кріплення вантажів на відкритому рухомому складі. Якщо вантаж перевозять на відкритому рухомому складі в перевантажувальному сусідському сполученні, тобто з одноразовим перевантаженням на одній прикордонній станції, то завантаження і перевантаження після цього може здійснюватися за внутрішніми правилами національної залізниці.

Ким повинне проводитися завантаження в будь-який тип рухомого складу - залізницею або відправником, визначають внутрішні правила, що діють на залізниці країни відправлення. Відправник зобов'язаний назвати у накладній, хто здійснює завантаження. Якщо це робить відправник, він відповідає за всі наслідки незадовільного завантаження. Він, зокрема, повинен відшкодувати залізниці збитки, заподіяні їй унаслідок цього.

Вагони можуть бути завантажені лише до максимальної вантажопідйомності з урахуванням навантаження, що допускається, на вісь вагона. Причому до уваги повинні братися правила окремих національних залізниць і прикордонних станцій.

Ще однією умовою договору перевезення може бути оголошення цінності вантажу, який перевозять у прямому міжнародному сполученні (стаття 10). Цінність вантажу зазначена в накладній у валюті країни відправлення. УМВС називає окремі категорії вантажів, оголошення цінності котрих для відправника обов'язкове (§ 1 статті 10). Оголошення цінності інших вантажів допускається за бажанням відправника (§ 2 статті 10). Залізниця відправлення під час прийому вантажу до перевезення в особі начальника станції має право перевірити, чи відповідає розмір оголошеної цінності його реальній вартості. У випадку розбіжності між сторонами відправник може за власний рахунок запросити представника незалежної експертизи, рішення якого обов'язкове для обох сторін (§ З статті 10). За оголошення цінності вантажу стягується додатковий збір усіма національними залізницями, що беруть участь у перевезенні (§ 4 статті 10).

Окремий інтерес і особливе значення мають правила, зазначені в § 5 статті 10 Угоди. Відповідно до них відправник під час пред'явлення вантажу до перевезення може оголосити зацікавленість у їхній доставці. Це означає не стільки інтерес відправника в доставці вантажу, скільки майбутні вимоги до залізниці у випадку недоставки вантажу на станцію призначення без пошкоджень, псувань і втрат. Зазвичай сума оголошеної зацікавленості в доставці вантажу значно перевищує фактичну вартість вантажу, визначену статтею 25 УМВС. Така сума переважно відображає або розмір прибутку, недоотриманого одержувачем у випадку пошкодження, псування чи втрати вантажу, або розмір збитків, які може зазнати одержувач згідно з тими самими підставами. Про збори стягнення залізницею за оголошення зацікавленості в доставці вантажу УМВС не згадує. Очевидно, тут варто застосовувати загальні правила статті 10. Додаткові збори у залізницях країни відправлення та призначення стягують згідно з правилами, відповідно - залізниць відправлення та призначення, а додаткові збори за транзитні залізниці - відповідно до правил, що використовують для такого міжнародного перевезення транзитного тарифу.

Відправник зобов'язаний долучити до накладної супровідні документи, необхідні для виконання митних та інших формальностей на всьому шляху (§ 1 статті 11). Митні прикордонні й інші формальності можуть вимагати додатків до накладної різних сертифікатів - якості та походження товару, фітосанітарного, карантинного, відповідності, радіаційної чистоти й ін.

Усі додані документи і сертифікати відправник повинен назвати в накладній у графі "Документи, додані відправником". Якщо додатки певних документів не вимагають, то у згаданій графі відправник має зробити відповідну відмітку. В іншому випадку станція відправлення повинна відмовити в прийомі вантажу до перевезення.

Залізниця не зобов'язана перевіряти правильність долучених до накладних документів. Причому відправник несе відповідальність перед залізницею за результати, що виникають унаслідок відсутності, недостатності чи неправильності оформлення супровідних документів або зазначених у них даних і відомостей (§ 2 статті 11).

Компенсація за договором перевезення передбачає, що перевізникам, котрі одностайно реалізовують договір (згідно з УМВС - національним залізницям), має бути виплачена винагорода за виконання послуг. Угода оперує для позначення вартості послуг перевізників терміном "провізні платежі", під яким розуміють плату за перевезення вантажу, плату за інші послуги (проїзд провідника, водія автопоїзда та ін.), додаткові збори, а також інші витрати, що виникають за період відповідальності залізниць (прийом вантажу, перевезення, видача його одержувачеві) (§ 1 статті 13). Плата за перевезення вантажів нараховується за найкоротшою відстанню через прикордонні станції, названі відправником у накладній (§ 2 статті 13).

Провізні платежі нараховують за тарифами, які діють у день укладання договору перевезення. Для перевезень вантажів у прямому сусідському сполученні (з перетином одного державного кордону) провізні платежі встановлюють за тарифами, що залізниці використовують для таких перевезень. Зазвичай це внутрішні тарифи відповідних національних залізниць, хоча можливий і прямий тариф за весь шлях проходження вантажу. Якщо перевезення здійснюють через транзитні залізниці, провізні платежі визначають за вживаним для цього міжнародного перевезення транзитним тарифом. Провізні платежі залізницями країни відправлення та країни призначення визначають правила і тарифи відповідних національних залізниць.

Провізні платежі дорогами країни відправлення і дорогами країни призначення нараховують у місцевій національній валюті, а за транзитними тарифами - у валюті вживаного транзитного тарифу (§ 3 статті 13).

Якщо в процесі перевезення залізницями були надані послуги, не передбачені вживаними тарифами, але необхідні й обов'язкові для виконання конкретного договору перевезення в конкретних умовах, то витрати, підтверджені відповідними документами, повинні відшкодувати залізниці (§ 4 статті 13).

Терміни доставки вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні імперативно встановлені статтею 14 УМВС.

Незважаючи на положення § 7 статті 14, УМВС зазначає (§ 1 статті 14), що термін доставки вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні визначають зі заданих норм. Хто зобов'язаний правильно нараховувати термін доставки вантажу - відправник або залізниця - Угода не передбачає.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень вантажів“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Класифікація міжнародних перевезень

  • Джерела правового регулювання міжнародних перевезень

  • Поняття та сутність договорів міжнародних перевезень

  • Розділ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ПОВІТРЯНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу повітряним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень вантажів, пасажирів та багажу

  • Перевізні документи

  • Відповідальність перевізника

  • Протоколи до Варшавської конвенції

  • Гватемальський протокол 1971 р.

  • Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція 1999 р.)

  • Регламентація повітряних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу і товаробагажу залізничним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень вантажів
  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень пасажирів, багажу і товаробагажу

  • Регламентація залізничних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу автомобільним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень пасажирів та багажу

  • Регламентація автомобільних перевезень за нормами національного права України

  • Розділ 5. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ РІЧКОВИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу річковим транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень пасажирів і багажу

  • Розділ 6. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МОРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень вантажів

  • Протокол про зміну в Міжнародній конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 р

  • Транспортні документи

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень пасажирів і багажу

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ