РОЗДІЛ СЬОМИЙ

— Говорить Зарудна. Шеф на місці?

— Хвилинку…

Контора працює без вихідних. Хоч перший день навчання, хоч останній — секретарка на місці, і шеф також на місці, та от чи захоче він розмовляти?

Клацнуло в слухавці. Глухий голос без будь-якої інтонації:

— Алло…

— Доброго дня, Вікторе Олексійовичу. Я хотіла спитати, чи є новини щодо мого…

— Є, — перебив її голос, цього разу з відтінком роздратування. — Одинадцята нуль-нуль, сто перша кімната. Поговориш з однією… людиною.

— Дякую, — сказала Лідка, але слухавка вже пищала короткими гудками.

Вона подивилася на годинник — пів на десяту. Зайвий час. Вирвані з життя півтори години.

Але невже її справа зрушить із мертвого місця?

Вона сіла в автобус — добре, що він був майже порожнім. Спинка сидіння попереду була розмальована різноманітними пиками; це ще квіточки, десь за півроку підуть написи. Спершу найбезневинніші, а що далі, то дужче…

За двадцять хвилин вийшла на набережній — уздовж вулиці рябіли кіоски, відчинені й зачинені, брезентові та скляні, і кожен другий вабив яскравою вивіскою: «Шкільний базар».

Бетонними сходами вона спустилася до моря. Чайки, що порпались у ящику для сміття, неохоче пошкутильгали на кілька метрів убік. Раз у раз спотикаючись на камінні, Лідка дісталась до знайомої розколини.

Підстелила поліетиленовий пакет, умостилась, схрестивши ноги.

…Під час їхнього зі Славком медового місяця — відразу після повернення з експедиції — вони любили усамітнюватись тут і пекти картоплю на жару. І згадувати, як було добре тоді, в першу ніч, у наметі.

Тоді Лідка була ще свято переконана, що не сьогодні-завтра тест на вагітність дасть позитивний результат.

Із кожним новим пікніком картопля робилася все сухішою, а смажена ковбаса все більш масною й огидною.

Зрештою потреба в романтичних вечорах біля моря зникла зовсім.

Лідка похмуро посміхнулась. Море було сірим, як велетенська, до обрію, миша.

Вона показала перепустки — спершу зовнішню, потім внутрішню. Внутрішня, червоно-рожевого кольору легенів, викликала в неї особливу відразу. Стільки зусиль знадобилося, щоб отримати її, і стільки відкриттів марилось за порогом штучної таємниці, і якою порожньою й надуманою виявилась уся ця заборонена наука, і разом з тим якою ревнивою і мстивою; захопивши в своє нутро людину з рожевою перепусткою, вона нізащо не бажала випустити її назад.