Хімічка відірвала погляд від розіп’ятого на вчительському столі Лідчиного щоденника.
— Домашні завдання не обов’язкові для тебе, га, Сотова?
Лідка кліпнула. Хімічка взяла зі столу криваво-червону авторучку і знову нависла над Лідчиним щоденником, цього разу з цілком виразною метою; ще два місяці тому Лідка покрилася б потом від такого видовища.
Теперь записи в щоденнику не надто тривожили її.
— А це ще що? — здивовано спитала хімічка, на мить затримавши перо відплати.
Сьогоднішньому вівторку відповідала цифра «Сто сімдесят один». Завтрашній середі — «Сто сімдесят». Післязавтрашньому четвергу, відповідно, «Сто шістдесят дев’ять»…
— Ти рахуєш дні до іспиту? — спитала хімічка, сама, певно, розуміючи все безглуздя такого припущення.
Лідка мовчала.
— Я знаю таку компанію, — сказала Свєтка. — Такий приватний будинок у передмісті. Вони там збираються. Я знаю одного пацана звідти, то він каже, що разом їм не страшно. Що кінець світу все одно буде останній і один для всіх. Він свій мотоцикл уже продав… На хріна мені, каже, тепер мотоцикл…
Свєтка підсунулася ближче, приголомшуючи Лідку встояним запахом цигарок:
— А восьмого червня, тобто напередодні, в них типу як «випускний вечір». Вони самі це так називають… Зберуться, погуляють, зловлять останній кайф і тихесенько поснуть. Усе.
Лідка мовчала. Сплітала й розплітала пальці.
— Я піду до них, — сказані Свєтка після паузи. — Гляну, чи так у них класно, як той пацан каже. Підеш зі мною?
— Коли? — спитала Лідка ледь чутно.
Свєтка замислилась:
— Ну… Я завтра вшиваюсь із останніх двох уроків… або взагалі до школи не піду. Висплюсь… десь так о дванадцятій, годиться?
Лідка кивнула.
…Гардеробниця підозріливо косила на неї оком. Останнім часом Лідка надто часто брала своє пальто задовго до кінця уроків.
Ну то й що?!
Біля воріт у рядочок стояли машини. Бежеві, зелені та блідо-жовті, вони скидалися на воскові яблука в снігу. Лише одна з них, чорна, вирізнялася й була схожа на пантеру, що приготувалася до стрибка. Мотор у пантери працював — клубочилась на морозі хмарка вихлопу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Армагед-дом» автора Дяченко С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗДІЛ ДРУГИЙ“ на сторінці 5. Приємного читання.