РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ

Лідка засміялась:

— Ну як вона може не подобатись? Відразу помітно — розумна, інтелігентна, щира дівчинка. Зараз таких мало.

Андрій щасливо заусміхався, ніби похвалили його самого:

— Так, вона розумна! Знаєш, яке в неї прізвисько? Верлібр, Сашка-Верлібр.

— У кого? — спитала Лідка холонучи.

— У Саші, — здивувався її нетямущості Андрій. — Ми ж про неї говоримо?

— О, — сказала Лідка. І побрела в ванну — вмиватися перед сном.

«…Минулі вихідні були неспокійними для громадян і напруженими для міської міліції, спричинився до цього новий спалах наркоманії та підліткової злочинності. У барі „Червоний камінь“ унаслідок сутички двох молодіжних банд загинули двоє сторонніх людей, жінка тридцяти дев’яти років і чоловік п’ятдесяти восьми років… Дев’ятнадцятирічний Костянтин Є. помер у лікарні від численних ножових ран. Шестеро сімнадцятирічних підлітків, учнів чотириста восьмої середньої школи, у стані алкогольного сп’яніння зґвалтували двох своїх подружок вісімнадцяти й дев’ятнадцяти років… Масові бійки сталися вночі з суботи на неділю неподалік від станції швидкісного трамваю „Політехнічний інститут“. По допомогу в сусідні лікарні звернулися на сьогодні двісті десять осіб…

Усе більшого поширення серед молодшого покоління набувають різноманітні псевдорелігійні вчення. Так, прихильники руху „Санітарів“ проводять вільний час за урочистим спаленням книжок, у яких містяться, на їхню думку, небажані та шкідливі ідеї. З особливим задоволенням юні піромани знищують книжки популярного молодіжного автора Віталія Великова… Той самий Великов має групу послідовників, що називає себе „Колом Останньої Жертви“. Дикунські ритуали, дикунська філософія та кулачні сутички з „Санітарами“ — ось чим відомі члени „Кола“…

Секта так званих вартових проповідує любов до ближнього, однак під час обшуку на квартирах її засновників було знайдено й вилучено цілий арсенал холодної та вогнепальної зброї. Офіційна Церква попереджає: сектанти не мають жодного стосунку до справжньої Віри, це або брехуни й містифікатори, або їхні жертви. Батьки, будьте уважними! Саме тепер ваші діти потребують найбільшої вашої допомоги!»

(«Вечірнє місто», 17 травня 20-го року)

— Ваша проблема має розв’язання, — сказав Маленький Сіренький Чоловічок. — Звісно, з вашого боку потрібні будуть певні, е-е-е, зусилля та поступки.

— Я розумію, — сказала Лідка терпляче.

— По-перше, ви повинні будете прийняти на роботу кількох осіб… вони також отримають місце у списку з «бе»-статусом. По-друге… але спершу визначимось. Є два шляхи — надання вам особисто «а»-статусу з автоматичним включенням сина… Цей шлях практично нереальний, «а»-статус передбачає посади, які вам і не снились. Другий шлях — надання синові «бе»-статусу — хоч і доступніший, але також не має законних механізмів розв’язання. Це зрозуміло?

Маленький Сіренький Чоловічок був чиїмось другим заступником, і він мав ім’я та по батькові, які Лідка, хоч як силкувалась, ніяк не могла запам’ятати. Він був Маленьким Сіреньким — і зовні, і всередині. Така собі миша, що запросто порядкує хазяйським пирогом.

— Звичайно, зрозуміло, — сказала Лідка, притлумлюючи в собі роздратування.

— Добре… через два-три дні ви одержите заяви від цих людей із проханням прийняти їх на роботу. Ви придумаєте для них посади; звісно, жоден із них не має відповідної освіти, тож вам доведеться поміркувати, — Маленький Сіренький усміхнувся.

— Мені вже доводилось у житті міркувати, й не раз, — сказала Лідка терпляче. — Далі?

— Далі ви включите цих людей до списку європейської делегації…

— Добре, — сказала Лідка, попереджаючи новий потік ущипливих дотепів.