Розділ 18

Тоді Потапенко по-справжньому розлютився і з подвійною енергією замахав ногами, які ледве піднімав до пояса. Тим часом Жека закидав ноги мало не вище голови.

— А тепер розтяжечки! — порадував тренер, ще кілька разів махнув ногами і сів на шпагат. — Е-е-е! Ти що робиш? — схопився на рівні, побачивши, що Потап збирається зробити те саме. — Голова для чого людині? Чи ти хочеш кілька тижнів розкарякою ходити? До шпагату треба готуватись! А взагалі-то у тебе непогана розтяжка як для початківця! — підбадьорив приятеля.

Жека показав Потапові кілька вправ, підійшов до невеликого рюкзака, який валявся неподалік, дістав щось із нього і почав прив’язувати ту штуку до найближчого дерева старими еластичними бинтами із бурими плямами. «Штука» виявилась боксерською «лапою», на якій відпрацьовують удари. Таку Потап бачив по телевізору, коли переглядав фільм про братів Кличків. Торнадо почав молотити «лапу», то ухиляючись від атак невидимого противника, то підстрибуючи у повітрі і наносячи сильні удари ногами. Потап, вражений цим видовищем, забув про свої вправи і завмер, роззявивши рота. Жека з хвилину не помічав нічого навколо себе. Потім краєм ока угледів бездіяльного Потапа.

— Я не зрозумів! — теж зупинився хлопець. — Ти чого став!? Двадцять відтискань на кулаках! — скомандував він.

— Як це — на кулаках? — перепитав Денис. — Я двадцять не можу!

— В карате не існує слова «не можу»! — відрізав Торнадо, потім підмостив собі під руки дощечки, які спеціально для цього носив у рюкзаку, і продемонстрував Потапові, як виконувати такі відтискання.

Денис теж спробував. Виявилось, що так робити цю вправу набагато важче! Кістки пальців дуже боліли, ніби на них діяла подвійна сила тяжіння. Кисті не витримували навантаження. Ледве відтиснувшись два рази, Потап зовсім зморився і впав на землю, боляче вдарившись носом.

— О-о-о! Як все запущено! — похитав головою Торнадо. — Ну добре, досить на сьогодні! А то завтра взагалі не встанеш!

— Хто? Я? Та ми вже це проходили! — бадьорився Потап, але Клим не зважав на його браваду і відправив підопічного до кімнати, наказавши готуватись до ранкової табірної зарядки. Насправді, Потап насилу волочив ноги. А Клименко і далі збивав мало не до крові кісточки на кулаках, не даючи відпочинку ні багатостраждальній «лапі», ні собі.