Розділ 12. 1787 рік

Незабаром під шум натовпу, дзвін і марші оркестрів з галер під’їхала карета імператриці. Завантажившись у шлюпки, Катерина з почтом перебралася на «Десну», де був влаштований прощальний обід. Після обіду флотилія вирушила в дорогу.

Потоцькі розмістилися на «Сеймі» разом з іншими іноземними гостями.

— А тут досить мило, — зазначила графиня Жозефіна.

Справді, апартаменти, призначені Потоцьким, складалися з великого кабінету з меблями червоного дерева та кількох низьких диванів і затишної спальні, оздоблених у східному стилі шовком. Залишивши дружину з прислугою розбирати речі, Станіслав вирушив обстежувати галеру.

Галера була досить велика. На ній, крім комфортабельних кают, були загальна вітальня, бібліотека і концертний зал. Корма «Сейму» (втім, як і решти галер) була прикрашена різьбленими фігурами сирен, тритонів, амурів і русалок.

Піднявшись на палубу, граф сів у крісло під балдахіном і, слухаючи оркестр, замилувався десятками маленьких шлюпок, дубів і човників, що снували між величезними кораблями, доставляючи знатних пасажирів у разі необхідності з однієї галери на іншу. Замикали флотилію галери спеціального призначення: кухонні, водовики, аптечна, лікарняна і конюшня — усе своє вожу з собою. У кінці плелися з десяток барж із провіантом.

Через три дні царська флотилія прибула до Канева.

Король Речі Посполитої Станіслав Август на вороному жеребці, укритому розшитою попоною, чекав імператрицю на березі. Софія помітила, що нервозність господаря передалася тварині, і жеребець не міг встояти на місці, гарцюючи і киваючи головою.

Нарешті, імператорська галера «Дніпро» кинула якір — з берега пролунали привітальні гарматні залпи. Кілька шлюпок відчалили від «Дніпра», і Станіслав Август із придворними по берегу попрямували їм назустріч. Поки йшло взаємне представлення супроводжуючих, графиня Софія мала можливість уважно роздивитися знамениту німкеню. Катерина була одягнена в кунтуш із шовкової, затканої золотом тканини лілового кольору, з довгими, відкидними назад рукавами. На голові була егретка з великими діамантами. На грудях — Андріївська стрічка, Георгіївська і Володимирська зірки. «Не знаю, якою вона була в молодості, — подумала Софія, — але зараз вона не виглядає жінкою, в яку закохуються в пошуках любовних утіх, радше, для службового зростання. Ні, вона не витримує ніякого порівняння з королем, хоча дивиться на нього досить грайливо».

— Графиня Софія де Вітте, — Понятовський представив її Катерині.

Софія присіла в глибокому реверансі.

— Сподіваюся, ваша величносте, вам не було нудно протягом двох місяців чекати нашої зустрічі у такому прекрасному оточенні, — усміхнулася Катерина, повернувшись до короля.

— Звичайно, ваша величносте, але смію зауважити, що і ви не надто прихильні до людей похилого віку, — Станіслав Август недвозначно натякнув на молодого фаворита Мамонова.

— Згодна, — засміялася імператриця, — молодь надихає на несподівані, авантюрні вчинки, а зі старими можна говорити тільки про болячки.

Після офіційної частини зустрічі в апартаментах король і імператриця усамітнилися в кабінеті.

— Двадцять вісім років ми з тобою не бачились, Станіславе, — мовила Катерина, залишившись із королем наодинці. — Чи ти кохаєш мене, як і раніше?

Станіслав Август уважно поглянув ув очі Катерині, він намагався зрозуміти: жартує вона чи ні.

— О Като! — зітхнув Понятовський, — стільки води витекло з тих часів…

Катерина, яка звикла до компліментів і чекала зовсім не такої відповіді, здивовано підвела очі.

— Ти хочеш сказати, що я сильно змінилася? Або, може, постаріла для тебе?