Розділ «Післямова»

Українці вважають графа Станіслава Потоцького поляком, поляки — м'яко кажучи, зрадником.

«Ми виховані під впливом потужної традиції, — пише Антоній Ролле, — ми з молоком матері всмоктали переконання у зраді „Тарговицької трійки“. Над колискою нам співали пісеньки, які вражали дитячу уяву, а народ проклинав у сумних піснях „воєводського сина“. Але з часом переконання про зраду зникає, і розумієш, трійця — козли-відбувайли».

Із часом стало доброю традицією або написати якусь гидоту на адресу Потоцького і його оточення. І пішло-поїхало…

Небилиці переписувалися, кожен новий автор додавав свої нюанси, викриваючи того чи іншого члена родини Потоцьких.

Ми не спростовуватимемо і не переказуватимемо ці небилиці. Торкнемося лише деяких моментів.

Граф Станіслав Щенсний Потоцький був одним із найрозумніших людей свого часу. Він не тільки не розтринькав багатство батька, він його примножив мудрим веденням господарства, пошуком нових ринків збуту і заснуванням нових виробництв. Не виключаємо, що як політик Потоцький міг помилятися, але стверджувати це напевно не можна. Бо політика — дуже складна наука. І хоча вона підпорядкована законам, так само, скажімо, як фізика, економіка або будь-яка інша наука, визначити заздалегідь, куди заведе політичний експеримент у будь-якій країні, неможливо. Навіть тепер, у цивілізованіший, як ми вважаємо, час політики всіх країн без винятку можуть змінити політичний вектор на протилежний, пропонуючи часом абсолютно незрозумілі рішення. Історики, досліджуючи праці батьків Тарговицької конфедерації, вважають, що у Потоцького та його прибічників було багато «позитивних концепцій, які лежать в основі системи гарантування громадянських свобод кожною сучасною державою» (Є. Лойєк).

Що стосується обох дружин Станіслава, Жозефіни та Софії, то вони стали об'єктом неприємних відгуків. Наголос робиться на постійні зради чоловікові, при цьому жодних, хоча б трохи переконливих доказів не наводиться.

Особливо це стосується Софії. Від повії до шпигунки — такий шлях вона проходить у авторів різних джерел.

Насправді Софія була звичайною жінкою, яка хотіла і знайшла в особі Станіслава своє щастя. Не більше того.

А сам Станіслав…

Його прибічник Ржевуський у своїх спогадах стверджує: Потоцький був швидше паном українським, а не польським, а для простого люду був батьком. І справді, граф Станіслав зробив дуже багато для української землі. Це ліси і сади, висаджені за його наказом, це дороги та мости, без яких не могли розвиватися торгівля і просто життя людей, це школи та багато іншого. А палаци в Тульчині, Червонограді (Кристинополі), Тальному, Одесі, Львові, Криму, побудовані Потоцькими, церкви в багатьох містах і селах та, нарешті, парки, головною перлиною яких є уманська «Софіївка», доносять до нас подих того дивовижного романтичного століття.