Розділ «Життя за життя»

Сплюнувши спересердя, тринадцятирічний боксер вилаявся та швидко пішов геть. Ха! Втік... Від очей, які не випромінювали ненависті, а світилися розумінням і співчуттям.

То вже пізніше Олексій стане Тарасові другом. Ця дивна метаморфоза відбудеться через півтора роки. Дзвінки уже не буде поруч. Її батьки поїдуть у інше місто. Ба, на інший континент і заберуть зі собою доньку. Якось дуже швидко згасне підліткова закоханість у цю дівчинку — цибату, з тонкими ніжками і ручками, з величезними карими очиськами на блідому личку в пуху золотавих кучериків.

Інші дівчачі принади почнуть хвилювати Тараса. Не очі, а горбочки, що напинають шкільні форми спереду, й те, що під спідничками.

Потім класні сни — прокидаєшся: а-а-а, дідько! Ліпше би ще поспав і подивився цей незмінно найкращий фільм з голими дівками. А ще порнографічні журнали з цицькастими моделями, їхні ретельно продепільовані «кицьки»...

І перший раз зі шкільною «давалкою» Булкою, на маті в комірчині завгоспа після уроків. За гроші, зекономлені на шкільних обідах. Булка вже тоді міцно сиділа на пронаку й так і не злізла з нього до своєї смерті у двадцять.

Але тоді цього ще ніхто не міг передбачити, як і Тарас не знав, повертаючись із тренування увечері, що зустріне у підземному переході Олексія, свого колишнього ворога, в оточенні трьох шакалів. Вочевидь, бракувало шакалам на чергову дозу — бліді, аж синюшні морди й пусті жаб'ячі очі виказували «пронакнутих».

Спочатку в голові Тараса прослизне гнила думка: «Може, піти? А ці надають йому таких піндюлєй...» Однак, уже п'ятнадцятирічний на той час боксер дуже, ну дуже-дуже, не любив шакалів. Не так давно він сам відбивався від однієї зі зграй, що грабували перехожих у безлюдних глухих переходах. Йому тоді пощастило, хоча, звісно, таланить сильним — відомо... Проте і бокс не допоміг би, якщо у тих чотирьох придурків знайшлося би два ножі. На щастя, тільки вожак шакалів не побоявся тримати при собі «перо», решта сподівалася, певно, на кількість. Тарас тоді одним ударом зламав ніс і поклав писком униз ватажка, не зважаючи на град ударів, непрофесійних, хай і дошкульних, від його посіпак. А нейтралізувавши того, хто вимахував ножиком, розібрався з наступним. Двоє інших стали обережнішими та навіть іноді влучали в його обличчя. Але Тарас звик терпіти біль і не здавався, тож обидва хирляві синьоморді, не впоравшись зі здоровецьким хлопцем, врешті втекли від його кулаків-кувалд.

Тому зараз Тарас завагався лише на мить перед тим, як кинутися на шакалів, котрі обступили однокласника. А у бійці виявилося, що Олексій — не зовсім і тюхтій. Один на один він впорався би із шакалом самотужки. Тарас зі здивуванням помітив, що хлопчина не розгубився й узяв на себе прилизаного типчика, схожого на пацюка. Підсічку виконав і зверху сів на свого нападника та лупцював, поки той не відключився. Щоправда, Тарас встиг за той час аж двох «покласти спати», але «глист в окулярах» таки здивував і навіть викликав мимовільну повагу.

— А я спочатку подумав, що ти підеш. І злякався, — усміхнувся чотириочко до несподіваного заступника, коли бійка вщухла.

— Ну... — Тарас збентежився.

Він вже уявляв собі, що цей «глист» почне йому дякувати. А тоді можна буде зневажливо обірвати те белькотання і піти геть. Та якимось дивом Олексій поцілив у болючу точку, адже Тарас таки розглядав можливість залишити на поталу шакалам їхню жертву.

З цієї бійки все і почалося. Вовкуватий Тарас, мовчазний та міцно збитий здоровань, найчастіше лише кивав, погоджуючись із пропозиціями говіркого товариша. От і тоді, після махача проти шакалів, Олексій запропонував піднятися у його модуль — трійця любителів легкої наживи прищучила хлопця неподалік від дому. А Тарас лише прикусив нижню губу і кліпнув очима на знак згоди, не знайшовши приводу, аби хутко змотатися звідси.

У ліфті Олексій попередив: «Ти моїй мамі не проговорися, чув?» З бійки вони вийшли на диво цілими: ні синців під очима, ні подертого одягу. На попередження Олексія похмурий Тарас, збентежений тим, як розгортаються події, лише угукнув.

Олексієва мама відразу ж затягла їх на кухню й заходилася напихати домашніми смаколиками. Після тренування Тарас міг змітати їстівне в необмежених кількостях, але стоптавши півмиски смачнючих вареників, завважив чи то переляк, чи то захват в очах Віки — так усі довкола називали Вікторію, маму Олексія. Тарас ніяково відсунув таріль і подякував за вечерю. На сина Віка глипнула із жалем і зітхнула: той ледь упорався із чотирма, схожими на сяючі півмісяці варениками, й знехотя длубав виделкою п'ятого.

Потім хлопці дивилися матч «Динамо-Порту», обурено верещали, цідили щось несхвальне крізь зуби. Бо Гудима грав тоді, як новачок. Не йшло йому ніяк. «Безногий баран» — найгірше, що хлопці собі дозволяли, але Віка безпомічно усміхалася, коли чула й цю невинну лайку на адресу форварда «Динамо».

Олексій був схожий на матір: високий, худорлявий, з погідною вдачею та з її карими очима — спокійними, розумними, подібними до очей лані.

Тарас невдовзі став своїм у модулі Завійських. Олексій приохотив друга до шахів. Той виявився напрочуд здібним учнем і якось дуже захланно схоплював премудрості гри. А потім виявилося, що несподівано, навіть для самого себе, Тарас захопився шахами всерйоз. Друг тільки й встигав підкидати новачкові на домашню голо-пошту для розбору найкращі партії чемпіонів.

Звісно, Тарасові не доводилося, тріумфуючи, казати Олексію під час гри омріяних слів: «Шах і мат!» Але згодом, у дев'ятнадцять, він уперше виступив на турнірі студентів і його суперники це чули регулярно. Тарас лише у півфіналі поступився сильнішому суперникові й зайняв четверте місце.

Та бокс завжди залишався фаворитом. Сам юний боксер, котрий не уявляв собі життя без спорту, спробував привести друга на тренування. Проте Олексій не прижився в рингові. Все, на що спромігся хирлявий хлопчина: бігати вранішній крос щодня з другом. Зате Тарас відкрив перед м'яким і сором'язливим товаришем світ хлопчачих розваг. Не надто вишуканих і не завжди безпечних.

Олексій, під керівництвом самостійного й досвідченішого у таких справах друга, вперше спробував алкоголь. І вперше довідався, що таке похмілля. Вперше зайшов у Голомеру не задля шахів чи навчання, а «позичив» пару вбивчо дорогих аватарів, зламавши паролі віртуального магазину. А потім вони дісталися і до порнокварталу. Олексій з Тарасом тоді бешкетували, підглядаючи за клієнтами. Далі нахабно і собі замовили найкращих повій, хоча скористатися вже не змогли. Довелося драпати з Голомери, замітаючи сліди, бо незаконне вторгнення запеленгували й спробували впіймати порушників. Мабуть, поліція Голомери дуже здивувалася би, довідавшись, що юний збиточник (діпр, а не геник!), якого під'юдив до цього інший шмаркач, зумів обійти систему захисту порнокварталу та викрасти пару дорожезних аватарів із крамниці, яку охороняли не гірше ніж банк. Але їх тоді не впіймали.