Розділ «Раби і Вівчарка»

На зборах робочого об'єднання Гарени Кріста зачепила питання «мови» рабів. Частина персоналу табору спочатку висловлювалася за те, аби заборонити дітям використання жестів, та директорка переконала всіх у недалекоглядності такої тактики: «Заборона не призведе до відчутних результатів, вона лише примусить рабів стати обережнішими і хитрішими та ліпше замаскуватися. Краще вдаваймо, що ми не помічаємо і не розуміємо їхніх знаків. Це стане ще однією нашою перевагою над отими мавпами. Головне, аби раби не розвивали «мову» в складну систему. Вона повинна залишитися простою та інформативною — для нас, у першу чергу».

Кріста тоді ніжилася у променях багатьох підбадьорливих і захоплених поглядів. Наглядачі вчергове переконалися, що недарма обрали цю жінку директоркою табору.

Та не лише її хитрість важила. Молода жінка піклувалася також про персонал. Не було проблеми, яку вона не вирішувала би, якщо наглядач звертався по допомогу до Крісти. Геничка щедро винагороджувала їхню працю в таборі й потурала навіть дрібним примхам підлеглих. Тому й геники робочого об'єднання Гарени виконували її вказівки без обговорень та протестів. І коли директорка наказала усім геникам вивчати «мову» рабів, вони не обурювалися, а слухняно ходили у навчальний клас, де аналізували численні зйомки жестів та запам'ятовували їх.

Отож, Кріста дуже добре розуміла, що удар кулаком у стегно смаглявої рабині для донощиці означає серйозні неприємності. Директорка викликала до себе в кабінет геничку, котра наглядала того дня за рабинями на кухні притулку для наймолодших діпрів.

— Розкажіть мені про неї, — попрохала Кріста чергову, вказавши на голографічне зображення номера 071221193, що звалася колись Ельзою Бредшоу. — Характер, стосунки з іншими рабами, слухняна чи ні?

— Дуже послужлива, її жодного разу не карали. Рабині її не люблять. Вона їх — теж, — коротко прозвітувала наглядачка.

— Видайте цій рабині на ніч шокер. Гадаю, нині їй спробують відплатити товаришки по камері... Нехай захищається. Зможе — добре. А ні — то й ні, — криво всміхнулася Кріста.

Як не дивно, та мала діпричка пережила ніч. Вона змогла оборонити себе від двох рабинь, котрі спробували задушити її. Першу встигла паралізувати шокером, а з другою впоралася голіруч.

Наступного дня Кріста навідалася на кухню до рабинь. За її наказом сюди притягли обох кривдниць, яким не вдалося вбити малу донощицю.

— Зв'яжіть їх! — скомандувала геничка до наглядачок.

Ті хутко скрутили дівчат. Кріста схопила малу смаглявку за волосся і поволокла до найближчої плити. Рабиня завила від болю, коли геничка притисла її щокою до розжареної поверхні.

— А тепер ти бери наступну свиню і підсмаж її, щоб знала, — наказала директорка своїй інформаторці, котра не зважала на вереск обпеченої та захоплено спостерігала за Крістою.

— Так, моя пані, — радісно озвалася донощиця й схопила наступну жертву.

Після екзекуції дівчат розв'язали, а директорка глузливо сказала:

— Буде вам наука. Ви не можете псувати майно своїх господарів. Вона, — геничка тицьнула вказівним пальцем на інформаторку, — належить мені. Якщо хтось зачепить цю рабиню, кожній з вас повідрізаю по два пальці на правій руці. Зрозуміло?

Обпечені запобігливо хитнули головами на знак згоди.

— А ти в нагороду за слухняність отримаєш окрему кімнату, — Кріста зверхньо кинула ці слова до карательки, яка щойно знущалася з іншої рабині.

Мала бухнулася на коліна, усім своїм виглядом демонструючи щастя й захват від милості директорки.

Інформаторка навдивовижу швидко просувалася кар'єрною драбиною. Наступного тижня Кріста призначила її особистою помічницею, посилаючи із дрібними дорученнями у різні корпуси Гарени. Невдовзі директорка забрала кмітливу підлабузницю додому, виділивши їй кімнату в своєму велетенському помешканні.

Мала і тут ставала у нагоді, прибираючи модуль та готуючи їжу для господарів. Вона волочилася за Крістою повсюди, наче собака на повідку, хіба що хвостом не вимахуючи перед могутньою заступницею. Завжди готова виконати будь-яку забаганку господині, помічниця не цуралася гамселити непокірних дітей, звільняючи від брудної роботи Крісту. Дуже хутко ад'ютантка директорки так набила руку, що могла, на вимогу господині, з одного удару зламати ніс чи «відключити» жертву. Кріста помітила, що її особиста помічниця отримувала гостру насолоду від влади над іншими рабами. Мала шукала будь-якої нагоди, аби познущатися із безборонних. Раби ненавиділи Вівчарку — таке прізвисько намертво приліпилося до №071221193. І панічно боялися її. Вона ж їх зневажала і вигадувала щоразу нові способи, аби принизити.