Розділ «XXVI»

Коли Діонісій відкланявся і пішов шукати Ратибора, який вже давно виявився втаємниченим у королівські справи, Захарій здивовано запитав:

— Київ?

— Саме так — Київ.

— А навіщо? По-перше, що ти там забув? Після Батия від нього заледве лишилася двадцята частина людей і домів. А по-друге, як бути з Ярославом? Він отримав ярлик від хана.

— Розумієш, Захарію, титул короля Русі, отриманий мною від брата і дядька, означає титул короля всієї Русі, а не лише її західної частини. А Русь — це Київ. Згадай, як пхалися на київський престол різні князьки. Їм не потрібен був Київ. Один Боголюбський наробив Києву більше шкоди, ніж сам Батий! Зате гордо носили титул князя київського.

— А Ярослав? — запитав Захарій.

— Та який він князь київський?! Випросив ярлик, як і його брат Олександр, але жодного разу ні той, ні той і дня не прожив у Києві.

— Але і ти також не будеш!

— Не буду, — згодився Лев. — Зате до Києва звідси менше, ніж до Новгорода, де зараз приймає своїх покровителів князь київський Ярослав.

— І яке завдання Діонісія? Вигнати намісника Києва, як там його?

— Брячеслав. Ні, його Діонісій виганяти не буде. Він сам втече! Побіжить до Новгорода, можливо, навіть не верхи, скаржитися на мене.

— А Ярослав побіжить до хана скаржитися на тебе. Не думаю, що Менгу-Тимур зрадіє твоєму рішенню захопити Київ.

Лев махнув рукою.

— Я стану київським князем, — впевнено сказав він. — Але згодом. Тепер же хочу просто налякати Ярослава і побачити, як відреагує на це хан. І залежно від реакції Менгу-Тимура я вирішу, як діяти далі. А поки що Діонісій нехай лише появиться в Києві.

— Чому ти, князю, не повідомив йому деталі? Не довіряєш?

— Я багато кому не довіряю. Але тут інше. Не хочу, щоб хтось раніше дізнавсь про мої наміри.

— А що скаже Мстислав Данилович? — запитав печатник.

— А Мстислав дізнається пізніше. Гадаю, його реакція буде дещо іншою од монголів.

Захарію Витановичу, звичному до впертості Данила Романовича, було важко звикнути до непередбачуваності його сина Лева, що іноді лякала. Здавалося, Лев постійно балансує над прірвою, у яку дуже легко звалитися. Тим не менше, печатник короля бачив, що досі всі наміри Лева, якими б божевільними й абсурдними не здавалися спочатку, увінчувалися успіхом. За неповний рік йому вдалося перетворитися з князя однієї із вотчин на короля всієї Русі.

Утім, Лев правий: для цього йому потрібен Київ.