Розділ «XXIV»

— Що ж, коли дізнається, все буде завершене.

— Що саме?

— Перед смертю батько сказав мені свою останню волю. Він забажав, щоб його титул короля Русі перейшов до Лева.

Ольга здивовано подивилася на чоловіка.

— Не до тебе?

— До Лева, — повторив Володимир.

— Чому батько вибрав його? Ти ж його син! Ти не питав його?

— Не питав. Батько сам пояснив мені.

— І що він сказав?

— Він говорив про те, що ми зможемо вистояти тільки тоді, коли будемо разом. А для цього має бути лише один король.

— Чому не ти? Батьківський титул вищий, аніж у Лева.

— Лев — найстарший серед усіх нас. Після смерті Шварна він править найбільшими землями.

— Але ж ти син короля Русі!

— Батько нагадав, що у мене немає сина, лише Ізяслава. Рано чи пізно питання щодо наступника виникне обов’язково, і ним напевне стане або той-таки Лев, або ж його син Юрій.

— Тож нехай — рано чи пізно, як ти кажеш, — це питання і виникає! — запропонувала жінка.

— І ще одне. — Володимир уважно подивився на Ольгу. — Лев зустрічався з ханом Ногаєм.

— Навіщо? — здивувалася жінка.

— Він уклав з монголом угоду. Ногай забрав у Лева Бакоту і найближчі міста.

— Дивна угода. А яка тоді вигода Лева? Що він отримав взамін?

— Ногай не чіпатиме усі землі, на яких править Лев, і дозволив братові відбудувати зруйновані Бурундаєм міські мури.