Розділ «XVII»

— Мені важко відповісти. Але саме зараз розкол нам не потрібен.

— Я також не хочу розколу, — признався Лев. — Я лише бачу, що всі ви прихиляєтеся до Воїшелка. Шварно вдячний йому за титул князя литовського; ти, дядьку, що він називає тебе батьком, і всі — що він, язичник, син католиків, став православним, до того ж монахом. Я не вірю таким перевтіленням! Не вірю. Але Володимир правий: ніхто мені не допоможе — ні Бела, ні Климент. А тут збоку Сарай постійно нагадує мені, що я повинен підкорятися то одному ханові, то іншому.

— Ти хочеш позбутися опіки хана?

— Як батько.

— Якщо не папа і не твій тесть, то кого ти хочеш взяти собі у союзники в боротьбі проти Сараю? — запитав Василько.

Відповідь Лева його приголомшила.

— Монголів!