Розділ «X»

— І який результат?

— Те, що розповів Томас, дозволяє стверджувати, що він зазнав нападу «татарських людей».

Світозар недовірливо подивився на Тугара.

— Чому ти так думаєш? — запитав він.

— Дорогою сюди нам довелося зустрітися з ними. Одяг, озброєння... Словом, я майже впевнений, що це болохівці, — відповів Тугар.

— Та я вірю, вірю! — примирливо сказав Світозар. — Він був сам?

— Із загоном непутящих у військовій справі смердів, як він сам сказав. Побачивши, що на них напали, вони поспішили втекти, залишивши його самого проти півтора десятка розбійників. Серед тих, хто втік, був тлумач. Якийсь смерд із Чорної Русі.

— Чому його не вбили?

— Вчасно наспіли китайці.

Світозар кивнув головою. Предводитель торговців саме так і почав свою розповідь, коли його запитали, звідки у каравані поранений.

— Що ще?

— Усе.

— Гаразд.

Світозар пильно подивився на ратника.

— А тепер скажи мені: чому цей Томас відкрився тобі? Першому стрічному, що випадково розмовляє німецькою.

— Я переконав його, що на Святій Землі зустрічався з Гросмейстером ордену тевтонців Анно фон Зангерсхаузеном.

— І він повірив? — засумнівався Світозар.

— Важко сказати, але у нього не залишалося вибору.

— Ти дійсно зустрічався з Гросмейстером?

— Я його обманув. Ми в основному жили в Акрі, а Гросмейстер — в замку Монфор. Це досить далеко від нас.