Розділ 7

– Які листи?

– Від цариці. Вона, мовляв, хоче захистити православних від латинян, від сваволі польських магнатів.

– І що? – живо перепитав Залізняк.

– Каже, що визволення вже близько.

– Слухай, – нараз запитав Бондаренко. – А там часом нема такого, щоби ми самі повставали та гнали панів поганою мітлою зі своєї землі?

Молдованин поглянув на нього здивовано, тоді покрутив головою.

– Ні, такого точно нема.

– А коли б ми подивилися? – раптом запитав Швачка.

– Чекайте. Я не можу вам показати цих листів, – запротестував Молдованин.

Запорожці підвелися і встали над ним.

– Ти ж сам казав, брате, що вони до всіх православних. Чи не так? – наполягав Швачка.

– Так. Але мені велено передати цей лист дияконам.

Запорожці переглянулися: чим більше опирався чернець, тим отаманам ставало цікавіше.

– Що ж. Я думаю, що саме через ті листи Воронович на тебе напав, брате. І вони не зупиняться: прийдуть в монастир і перевернуть там усе догори ногами, ти цього хочеш? Ти уявляєш собі, що може статися, якщо ввірені тобі листи потраплять до рук ворогів?

Чернець почав оглядатися.

– А ви хто будете? Щось не подібні на послушників.

– Ми хочемо захистити людей від конфедератів, – пробасив Неживий. – Он бачиш, скільки бурлаків зібралося з усіх усюд?

Молдованин мить подумав, тоді нарешті мовив:

– Тоді і я з вами!

Запорожці із дивом розглядали «золоту грамоту» цариці, по кілька разів її перечитували.