– Що? Пан хоче здати місто смердючим хлопам?
– Ганьба!
– Ми не можемо ризикувати… – хтось намагався говорити розважливо, однак його тут же перекричали, зчинилася штурханина.
– Будемо боронитися!
– Поміч підходить!
– Нема ніякої помочі! Нас лишили напризволяще!
– Та як ви не розумієте, – доказував старий шляхтич, – Умань – ключ до всього Поділля! Так лотри до Львова дійдуть!
– Смерть схизматикам!
– Заспокойтеся, панове! Спокійно! Закликаю до спокою! – гукав губернатор, аж доки хтось із його почту не вихопив пістоля та не вистрелив вгору. Це трохи вгамувало пристрасті. Младанович гукнув:
– Якщо ми не підемо на умови гайдамаків, вони завтра підуть на штурм табору!
– То й що, – тут же гукнув хтось зі шляхти. – Зуби поламають! Табір добре укріплений, оборонці озброєні!
– Колії мають гармати!
– Колії мають гармати?
– Ні чорта бидло не має, тільки коси і вила.
– З ними Гонта!!!
Нагадування про козацького сотника викликало нову хвилю гніву.
– Клятий зрадник!
– Схизматська наволоч!
– Не дамося хлопам!
Младанович поволі, боком, почав виходити зі шляхетського оточення. Кілька десятків жовнірів і слуг оточили його і всі вони гуртом пішли геть від брами у напрямку ратуші. Губернаторові будь-що треба було з’єднати навколо себе всі сили в місті, що могли мислити більш-менш тверезо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судний день » автора Яріш Я.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 19“ на сторінці 6. Приємного читання.