TextBook – І що про мене скажуть? Що я здав фортецю своїм власним хлопам?
– Не хлопам, – різко перервав Гонта. – А козацькому війську. Я тебе, пане, не раз попереджав, що біда може статися, що ріка скоро вийде з берегів. Але ви слухали конфедератів. І де ж зараз твої конфедерати, що заварили цю кашу? Тому кажу: здай, пане, місто – і всі лишаться живими.
Младанович покрутив головою.
– У місті багато шляхти, вони хочуть битися до кінця. Я не знаю, чи зможу їх переконати…
– А ти знайди слова, пане губернатор.
– Вони не послухають.
– Тоді загине багато людей. Не треба злити гайдамаків, бо коли вони у гніві, то ні я, ні Залізняк, ні сам дідько з пекла не зможе їх зупинити.
Губернатом знову покрутив головою.
– Шляхта Умані не здасть.
Гонта заскреготав зубами. Ех, велику помилку зробив Младанович, що вислав козаків із міста: було б уже по всьому. Натомість сотник мовив:
– Якщо до завтра не буде відповіді, гайдамаки почнуть штурм табору. Ти ж сам розумієш, губернаторе, що там довго не протримаються. І ще одне: якщо ти, чи хтось інший надумаєте скривдити моїх дітей, то не забувайте, що у вас також є діти.
Младанович і сам це розумів. Вони кивнули один одному, а тоді одночасно повернули коней і подалися кожен у свій бік.
Коли пан губернатор повернувся у місто, його тут же оточили шляхтичі. Було їх багато, всі озброєні, злі, готові до найгіршого.
– Що казав цей зрадник?!
– Чого хочуть хлопи?
– Дивуюся, як пан на місці не застрелив цього клятвопреступника!
Із таким гулом пани оточили губернатора. Младанович не знав, із чого почати. Він оглянувся на мури – там стояли хлопці із єврейської поліції: пейси стирчали з-під шоломів, а кольчуги одягнені поверх чорних лапсердаків. Ще далі стояли міщани: були безоружні, а біля брами згуртувалися жовніри – зовсім молоді хлопці…
– Ну, чого пан мовчить? Невже гайдамаки нагнали страху?! – продовжували напирати шляхтичі.
– Я не за себе боюся, панове! У місті багато цивільних, тисячі жінок і дітей. Гонта гарантував усім нам безпеку і охоронний супровід…
Запала мовчанка. Пани наче не відразу зрозуміли значення його слів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судний день » автора Яріш Я.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 19“ на сторінці 5. Приємного читання.