Розділ V Демони лісу

— Господи... — вирвалось у Казимира.

— Не згадуйте Господа, він нас покинув... До речі, той бідолаха, з якого вчора здирали шкіру, також намагався врятуватись втечею...

— У вас є зброя? — запитав найманець.

— Ні, в мене її одразу відібрали.

— А руки у вас вільні? — з надією запитав Казимир.

— Зв’язані, як і у вас. Не сподівайтесь...

Запала мовчанка. Після раптової надії найманця охопила ще глибша і гіркіша зневіра. Проте десь за півгодини він знову промовив у темряву до свого брата по нещастю:

— Скажіть, пане Массарі, що вам ще відомо про цих стридів?

Однак у відповідь почулося тільки незрозуміле бурмотіння.

— Пане Массарі, — стривожився Казимир, — чуєте мене?..

Нерозбірливе бурмотіння венеційця раптом змінилося плачем. Тихим, як у дитини, що заплакала уві сні. Це тривало якусь хвилину. Після цього, нещасний Джованні кілька разів повторив рядок зі Святого Письма, хоч перед тим нарікав на Господа: «Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла».

Потім знову замовк, але вже за якусь мить зареготав. Вирішивши, що Массарі збожеволів від пережитого, Казимир вже більше не озивався до нього, тільки чекав, доки той нарегочеться, та побоювався, щоб на цей регіт не збіглися стриди. На щастя, венецієць невдовзі затих.

Дослухаючись до його важкого дихання, найманець подумки молився, щоб той бува не помер від своїх ран. Йому здавалося, що разом з цим безногим мучеником помре і його надія на спасіння. На щастя, той невдовзі озвався, і голос його був цілком притомний:

— Скажіть, пане Казимире, чи чули ви історію про мандрівника Одіссея? Він повертався з військового походу і разом зі своїми побратимами також втрапив у полон до людоїдів. Точніше, до циклопа.

— Чув, — жваво відповів той, — колись я був спудеєм і вчив грецьку, тому читав Гомера.

Він був потвора страшна, на людину, що хлібом живиться,

Зовсім не схожий, скоріше скидавсь на гірську верховину,

Лісом порослу, яка серед скель височіє самотньо[35], —

процитував Массарі.

Казимир напружив пам’ять і також відповів цитатою: