Розділ VI Три діжки пива від абата Купідури

Король болю

Три діжки пива від абата Купідури

Коли не можеш виграти — захищайся...[39]

Сунь-дзи. Мистецтво війни

Приміщення, куди за наказом абата Купідури відвели Христофа, навряд чи можна було назвати в’язницею. Це була досить простора келія з невеликим вікном угорі, що виходило на монастирський двір. Всередині було чисто, під стіною стояла вузька дерев’яна лежанка, а навпроти вікна — стіл з письмовим приладдям. Якби в нього не відібрали шаблі, то можна було б навіть подумати, що Христоф сам сюди попросився, аби провести певний час у філософських роздумах та записати на папері свої висновки.

Однак настрій у львів’янина був зовсім не філософський. Доводилося стримувати гнів і вигадувати, як бути далі. Звісно, можна спробувати втекти. Попри те, що обитель охоронялася не гірше, ніж шляхетський замок, це все одно видавалось можливим. Найлегшим видавалось накинутися на монаха-вартового, який рано чи пізно сюди зазирне. Попри те, що тутешні братчики зналися на військовій справі, навряд чи хтось із них зможе йому протистояти.

Втім, його втеча нічого не вирішить. Слова, даного королю, він цим не дотримає. Королівський нащадок залишиться в монастирі, і Христоф не зможе подбати про його безпеку. Тому, коли наступного разу вартовим виявився брат Гвідо, в’язень тільки приязно до нього усміхнувся. Натомість, добродушний монах тепер виглядав на подив серйозно.

— Господь послав тобі чималі випробування, мандрівниче, — поважно промовив вартовий після вітання, — але Господь послав тобі також друга.

— Чиста правда, — погодився Христоф, дещо здивований такою урочистістю.

— Я цілу ніч роздумував над тим, як маю вчинити: скоритися волі абата, який заточив тебе тут, чи велінню свого серця... — продовжив монах.

Тут він випрямився, щоб набути поважного вигляду, проте, насправді, виглядав ще кумедніше.

— У мене на поясі ключі від твоєї в’язниці, — сказав Гвідо і на підтвердження слів побрязкотів чималою дзвінкою в’язкою, — заледве чи матимеш клопіт із тим, щоб відібрати їх у мене. Хоча б тому, що я не чинитиму опору.

Сказавши це, він зажмурив очі, мовби чекаючи, що Христоф його вдарить для певності, як і личило втікачеві. Однак той не рушив з місця, а ключі й далі висіли в брата Гвідо на поясі. Монах урешті розплющив очі й здивовано глянув на в’язня.

— Тікай, мандрівниче, — вимовив охоронець, — вгорі по сходах ще кілька замкнених дверей, тому забери в мене цю в’язку.

Тут він не витримав і, знявши ключі з поясу, простягнув їх львів’янину. Втім, Христоф лише усміхнувся.

— Дорогий брате, — сказав йому в’язень, — за інших обставин я б радо скористався твоєю добротою і возхвалив би Господа за те, що направив тебе сюди з такими намірами. Але тримають мене в цій обителі зовсім не двері й замки, а те, що називають обов’язком. І якщо двері можна зламати, а замки відімкнути, то слово честі непорушне, і єдиний ключ до свободи — це виконана обіцянка.

— Що ж, — зітхнув Гвідо, і від Христофа не приховалось те, що зітхнув він насправді з полегшенням, — ці шляхетські ігри не до шмиги звичайному монахові, тому наполягати на своєму було б дурницею. Хай допомагає тобі Господь.

— Чи маєш якесь доручення, брате? Чи просто прийшов мене провідати? — запитав Христоф.

— Так, — кивнув Гвідо, — його преосвященство, абат велів передати, що запрошує тебе сьогодні розділити з ним обідню трапезу.

— Он як?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Король болю» автора Коломійчук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ VI Три діжки пива від абата Купідури“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи