TextBook Дні й ночі в Лемберзі
Навіть уночі у світі були люди...
П. Зюскінд. Парфуми[45]
До Львова Казимир прибув рано на зорі. Галицьку Браму вже було відчинено, і він, пробираючись крізь густий вранішній туман, поволі заїхав верхи на своїй поморянській шкапі до середмістя. Кінь був стомлений, брів помалу, низько опустивши голову, мовби очікував, що серед міської бруківки раптом виявиться свіжа трава. Вершнику, зрештою, також поспішати було нікуди, тому він коня не підганяв.
Аж до самого полудня найманцю довелося стовбичити біля міської ратуші, виглядаючи того, хто був йому потрібен. Врешті, коли сонце висіло вже над самим верхом Латинської Катедри і нестерпно розпікало голову, Казимир розгледів знайому постать. З боку Руської до ратуші неквапом ішов молодий урядник з кислою втомленою міною на обличчі. Найманець схопився з місця і навіть зробив крок назустріч, однак зауважив, що той його не впізнає.
— Оресте, — гукнув його Казимир, коли той вже проходив повз нього і збирався сховатися в прохолодній кам’яній будівлі львівського магістрату.
Зачувши його голос, урядник зупинився і, глянувши на Казимира, став, як укопаний. Якийсь час він мовчки здивовано дивився на нього, ніби бачив перед собою якусь полуденну з’яву, породжену спекою.
— Не впізнаєш мене? — засміявся Казимир.
— Чому ж? Впізнаю...
Здавалось, урядник в цей момент вирішував, як йому реагувати на цю зустріч. Так само засміятись у відповідь чи поводитись поважно, як і личить слузі магістрату.
Казимира це, схоже, неабияк дивувало.
— Ти розтовстів, Оресте, — сказав він за хвилю, — я чув, що ти подався в міські урядники, але не знав, що все в тебе склалося аж так добре.
— Не перебільшуй, — нервово відповів той, — служба в магістраті, особливо того, хто керує міською сторожею, не менш важка, аніж...
Тут Орест затнувся.
— ...аніж ремесло найманця? — перепитав Казимир.
— Не так голосно, — цитьнув на нього міський урядник, — тут не всі знають, ким я був раніше.
— Ага, отже ти приховуєш...
— Не те щоб приховую, — перебив його Орест, — скажімо так... Я про це зайвий раз не наголошую.
В цю мить до них наблизився поважний з виду міщанин і, навіть не глянувши на Казимира, шанобливо вклонився Оресту. Чоловіки привіталися, а тоді прибулий звернувся до нього, говорячи з виразним німецьким акцентом:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Король болю» автора Коломійчук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ IX Дні й ночі в Лемберзі“ на сторінці 1. Приємного читання.