TextBook Відчув-бо я духом.
Мужнім, що стріну людину, одягнену в силу могутню.
Дикого велетня, що ні законів, ні правди не знає.[36]
— Все правильно, — зрадів венецієць, — хто б міг подумати, що я почую ще колись рядки з цієї прекрасної поеми...
— Перед тим в розпачі ви цитували Святе Письмо, — зауважив Казимир.
— Дурниці, — різко заперечив той.
— Але я чув...
— Вам здалося. Я вже казав, Господь нас покинув, тому нам не залишається нічого іншого, як покинути Господа. І насолоджуватися грецькою, чорт забирай...
Тут він глибоко вдихнув повітря і повільно, смакуючи кожне слово, прочитав:
З Кріту ти сюди завітай, богине
В храм святий, де яблунь квітучі віти
Стелють тінь, де з вівтарів ніжний лине
Ладану подих...[37]
В печері й справді хтось раптом з’явився. Тільки навряд чи це була Кіпріда, до якої зверталася у своєму вірші Сапфо. Вгледівшись, Казимир впізнав постать стрида, що знущався над підвішеним полоненим. Від спогаду найманця охопив жах, але прикусивши губу, він продовжив спостерігати.
Слідом за прибулим з’явилося ще двоє, які несли досить об’ємну річ. За мить, стало зрозуміло, що це казан. Перемовляючись короткими гортанними звуками, стриди залили в нього воду з діжки, а тоді заходилися розпалювати під ним вогонь. Коли вогонь розгорівся, усі троє вийшли, але було очевидно, що повернуться вони незабаром.
— Схоже нам випала честь, — нервово хіхікаючи, озвався Массарі, — нас варитимуть.
— Невже немає шансу звідси втекти? — сердито мовив найманець.
— Жодного, жодного, жодного... — зареготав венецієць.
— Заради Бога, Массарі! — гримнув на нього Казимир.
Втім безногого полоненого знову охопило безумство. Цього разу він без упину повторював дивний, схожий на дитячий віршик:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Король болю» автора Коломійчук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ V Демони лісу“ на сторінці 10. Приємного читання.