TextBook Засмужному враз дуже захотілося побачити сина. Малий Михайлик ще солодко спав, не знаючи про те, що у родину прийшла біда. Теодор хотів було навіть попросити Пелагею розбудити сина, але вчасно спохватився. Сльози сина для бузувіра нічого не значать, лише зашкодять психіці малого.
Палазя стояла у воротях разом з Юрком і плакала. Той тримав зовицю за плечі і з-під лоба дивився на жандармів. Теодор боявся, що запальний молодший брат щось натворить і сам потрапить у біду, тому заспішив попередити.
– Юро! – сказав він. – Ти пам’ятаєш, що мені обіцяв?
Юрко лише кивнув головою.
– Я подбаю, – лише сказав.
Тим часом Семко з жандармом сіли на лавку спереду воза, інший жандарм позаду.
– Вйо! – хлиснув батогом Проців. – Поїхали!
Коні рвонули вперед. Лише тепер Пелагея, здавалося, прокинулася. Вона вирвалася з обіймів Юрка і побігла за підводою.
– Дорку! – голосила вона. – Та куди ж вони тебе забирають!
Жінка підбігла до воза, схопила за мундир жандарма.
– Паночку! Змилуйтеся!
Замість відповіді жандарм штовхнув її ногою.
– Hátrébb, asszony![19] – прошипів він.
Пелагея впала на дорогу. До неї підбіг Юрко і допоміг підвестися. Теодор був обурений такою поведінкою жандарма, але вдіяти нічого не міг. Натомість Стадницький голосно сказав:
– Палазю, збери якоїсь їжі й одягнутися й принеси до церкви. Нас везуть туди.
Пелагея цього вже не чула, а Семко сказав:
– Не потрібен більше вам ні одяг, ні їжа. Здохнете голодні і голі.
Теодор розумів, що гірше, ніж йому вже визначено, не буде, тому запитав Проціва:
– Семку, відповіси мені на таке запитання.
– Ну?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Настане день, закінчиться війна...» автора Лущик П.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Арешт“ на сторінці 4. Приємного читання.