Розділ «Арешт»

– Та скільки то було! – сказав він. – Та й давно вже. Хто пам’ятає!

– Знайдуться люди, які, може, і згадають.

Останні слова Теодор пустив повз вуха. Він був приголомшений такою неймовірною й неможливою до вчорашнього дня новиною. Надто вже дико виглядали останні події. Такого не пам’ятають навіть найстарші люди! Заарештувати місцевого пароха, тим більше ще чотири роки тому нагородженого відзнакою цісаря! Щось жахливе чекає на Галичину, коли лише другий тиждень війни приносить такі події.

Але найстрашніше почалося на завтра, восьмого серпня. Теодор ще до кінця не попорав по господарству, як на подвір’я ввалилися двоє угорських жандармів. Із несподіванки Теодор застиг посеред двору. І не через боязнь того, що має відбутися. Вразило його інше: на чолі жандармів йшов усміхнений Семко Проців. Його обличчя перекривилося у єхидній усмішці, від чого він був схожий на тхора.

Семко зупинився, почекав, коли жандарми вийдуть наперед і, показавши пальцем на Теодора, сказав:

– Ось цей!

Двоє жандармів негайно підійшли до господаря і без жодних пояснень заломили йому руки.

– Що це має значити? – нарешті знайшовся Теодор.

– Тебе заарештовано за дії, направлені проти його цісарсько-королівської величності, – повідомив Семко.

– Семку, ти з глузду з’їхав? – спробував вирватися Засмужний.

– Я-то при своєму розумі, а ось ти, здається, зовсім його втратив зі своїми москвофілами.

З хати вибігли Пелагея і Юрко.

– Дорку! – крикнула Пелагея. – Що вони від тебе хочуть?

Жінка підбігла до чоловіка, намагалася вчепитися у нього, але жандарм грубо відштовхнув її. Пелагея впала.

– Не чіпай її, нелюде! – знову сіпнувся Теодор.

– О! – захоплено вигукнув Семко. – Опір роботі жандармерії! Оце слічно![17] Усіх заберемо.

Пелагея, не підводячись, поповзла до Проціва, обхопила його покриті пилом чоботи.

– Семку! Пощади!

– Пощадити? – крикнув Проців. – Я обіцяв тобі, що ти проситимеш мене у моїх ногах. От я і виконав свою обіцянку.

Юрко хотів було також втрутитися і хоч чимось допомогти, але зустрівся поглядом з братом. Теодор ледь помітно кивнув головою.