Розділ «Поїздка на фронт»

– То як ти сюди потрапив?

– Суто випадково. Приїхав разом зі своїм командиром.

– З цим? – Тома Баранець кивнув на двох офіцерів, що наближалися до них.

Теодор підняв очі. У супроводі сотника Дудинського йшов гауптман фон Шлосман. Вони про щось говорили.

При наближенні офіцерів Теодор і Тома підвелися.

– Встановлюєте братерські стосунки з австрійськими вояками, стрілець Баранець?! – чи то запитав, чи то ствердив сотник.

– Та який він австріяк, пане сотнику? – відповів Тома. – Земляк мій, із сусіднього села.

– І таке буває, – філософськи сказав Дудинський. – Ідіть, Томо, до своїх.

Баранець подивився на Засмужного, подав йому руку і після міцного рукостискання, віддавши честь, заспішив до своєї чоти.

А Теодор залишився стояти перед офіцерами.

– От що, Теодоре, – сказав гауптман. – Князь Карл вирішив, що для користі справи мені доцільно залишитися тут, у полку УСС. Для координації дій і, зрозуміло, для надання усілякої допомоги.

– А я? – вирвалося у Засмужного.

– А ви як хочете?

– Я хотів би залишитися, – признався Теодор.

– Я так і думав.

Гауптман повернув голову до сотника.

– Приймайте на забезпечення, гер сотнику, – сказав фон Шлосман.