— Добре. Нажену.
— А як кава? Добра?
— Добра.
— Гей, Іванцю! Де ти?
До кімнати всунувся Брюховецький, як той кіт, тихо й безшелесно.
— Слухай, Іванцю! Полковникові Нечаєві смакує твоя кава. Знайди його джуру — чи не Дрозд він зветься? — гетьман запитливо глянув на Нечая, а коли цей кивнув головою притакуючо: — Так, Дрозд, — дай йому каву для полковника, навчи, як робити, і дай кілька чарочок до кави. Тільки скоро, якщо хочеш мати цілі вуха!
Брюховецький, як це було в нього в звичаю, безшелесно зачинив двері за собою.
Гетьман повів оком у слід за ним.
— Привик я до нього — заговорив. — Незвичайний, уважний, точний, але влесливий, підступний, як єзуїт. Ти знаєш, що я був у єзуїтській колегії?
— Знаю.
— Отож він мені єзуїта нагадує. Хоче піддобритися, підслухати, знати. Аж гидко... Та гаспид із ним.
— Гетьман махнув рукою.
— Ліпший джура, як інші. Ага! Даниле, що ти знаєш про свого брата Івана?
Нечай усміхнувся.
— Либонь ти більше знаєш про нього, гетьмане, ніж я. Адже він був у Криму і я його не бачив уже давно.
— Він знов у Крим поїхав. Помочі нам треба. Чи ти знаєш, що він залицяється до моєї доньки Степаниди й сватає її?
— Ні! — здивувався Нечай. — До мене він нічого не писав. То твоя, гетьмане, Степанида вже так підросла? Малою дівчинкою я її ще бачив. Гарна була дитина.
— Їй пішло вже на сімнадцятий. Добра дитина з неї.
— І що ти, гетьмане?
— Нічого. Повернемося з походу, справимо весілля. А що з тобою, Даниле?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Полковник Данило Нечай» автора Радзикевич В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пилявці“ на сторінці 5. Приємного читання.