Розділ «ОСІНЬ 1946 РОКУ»

Хоч сильний мороз і сніг дошкуляли, але то не дуже діяло на вояків, бо в кожного була радість і душевне задоволення. Сотенний каже мені виставити сильні забезпечення і наказати службовому старшині, щоб часто змінював стійки і застави, щоб кожний вояк міг разом зі селянами кутею. Настрій був святковий: дітвора бігала, приносили з батьками до хати, за нашим звичаєм, солому, сіно і дідуха, якого завжди ставили за стіл в кут. Господині поралися біля кухонь, а решта родини приготовляла столи.

Сотенний почот, як звичайно, загостив до родини Баків. Була то дуже свідома і патріотична родина: двоє синів були членами ОУН, дочка Стефа працювала в підпіллі як зв'язкова.

Увійшли ми до хати. Привіталися, поздоровили господарів із Різдвом Христовим. Старенька пані Бак також привітала нас з Різдвом і побажала нам успіхів у нерівній боротьбі з ворогом. Цей незабутній образ старенької ще й сьогодні стоїть в мене перед очима. Тут пригадалась мені моя рідня, як був я ще молодим хлопцем. Яка радість наповнювала тоді наші серця. Тепер там жорстока дійсність. Ворог позамикав церкви, переслідує всіх, хто вірить в Бога та вбиває моральне і духовне почуття людини.

Далі пані Бак запросила нас сісти за стіл, щоб поділитися традиційною кутею. Всі ми з родиною засіли за стіл. Пані Бак поблагословила Божі дари, які були на столі, відтак привітала всіх:

— Христос Рождається!

— Славте Його! — відповіла ціла родина.

Тут радості не було кінця. За якийсь термін, під час нашої спільної вечері, приходять дівчата, святково повбирані, просять, щоб ми прийшли до читальні на спільну вечерю.

Сотенний подякував, ми всі встали і подались до читальні, де на нас чекали селяни. Входимо, бачимо прямокутні столи, застелені вишиваними скатертинами, посередині стіни висів образ Святої Покрови, вбраний гарними вишиванками. Засідаємо за столи. Посередині сотенний Громенко зі своїм почотом, відтак, старшини, старші селяни і жінки, а для кого не було місць, то займали місця де могли.

Посередині стола стояла велика посуда з кутею, далі хліб та інші українські традиційні страви. Коли всі зайняли місця, сотенний дає наказ: "Струнко". Курінний капелан, отець Кадило, почав "Отче Наш" — за ним присутні: "Ти, що єси на небесах і на землі". По молитві: — наказ "Спочинь". Отець Кадило поблагословив Божий Дар, у залі запанувала мертва тиша. 3-за столу встає сотенний Громенко, на його обличчі можна було побачити велике зворушення. Спочатеу він не міг видобути зі себе слова, а по часі понісся по залі його зворушливий голос:

— Друзі командири! Вояки Української Повстанської Армії! Дорогі брати і сестри! Відвічний ворог України не дає нам вільно жити, нищить нашу культуру, наш найдорожчий скарб — віру в Бога. Сьогодні ми не можемо святкувати вільно цей урочистий день Різдва Христового. Ми свідомі того, що планує ворог на майбутнє для нашого народу. В обороні нашої Святої Віри, Святої Ідеї Українська Повстанська Армія під командою генерал-хорунжого Тараса Чупринки разом з вами, брати і сестри, стала до спільної боротьби, хоч знаємо добре, що багато з нас поляже в тій нерівній боротьбі… Краще згинути у боротьбі, ніж жити в неволі. За Божою допомогою зібрались ми тут з вами, може вже востаннє, щоб поділитись з вами традиційною кутею, бо ворог, за нашими відомостями, планує вивезти все українське населення Закерзоння і розкинути його по просторах комуністичної Польщі чи Росії. Хай цей Свят-Вечір залишиться назавжди у наших серцях! Христос Рождається!

По тих словах сотенного можна було завважити сльози у всіх присутніх. Цей зворушливий момент тяжко описати, але слід підкреслити героїзм українського народу, який був приготований на найгірше. Під час вечері настала велика радість, гумор, колядки і багато інших веселощів.

Хоч як було весело, але вже заносилось на день. Нам треба було залишити наших рідних і добрознчливих селян та відійти до лісу, щоб не наражувати їх на небезпеку. Вояки допомогли дівчатам сховати столи, щоб не залишити читальню підозрілою.

Сотня закватирувала на старих становищах в делягівському лісі. Рано почав падати великий сніг, і нам треба було маскувати за собою сліди.

Розтаборилися. Наші жваві зв'язкові Крик і Перець роздобули сухого дерева і розпалили вогнища. Сніг не переставав падати, сильний мороз дошкуляв. За якийсь час долучила з терену розвідка і повідомила, що в терені спокійно. Ворог не робив випадів, і тяжко було зорієнтуватися, що то за тактика.

Сотенний склад, посідавши коло вогню, пригадував родинні моменти, а тому, що були ми з різних частин Україйи, то у кожного були свої звичаї. Молодь ходила з Вертепом, вітала кожну родину словами "Христос Рождається". На Різдво дзвони гармонійним тоном вигравали радісну мелодію, сповіщали про народження Спасителя світу. По обіді студентська молодь колядувала біля рідної школи. Сьогодні ворог знищив усе, тяжко подумати.

Між тим, вояки приготували престіл, а капелан, отець Кадило, відправив Службу Божу і панахиду за полеглих вояків УПА.

Під вечір сніг не став падати. Було питання: де могли б загостити на Різдвяну Вечерю. Друг Лагідннй подав думку, що добре було б піти до села Гута. Ввечері сотня відійшла до Гути.

Коли перша стежа увійшла в село, селяни, їх жінки і діти вибігали і вітали нас словами: "Христос Рождається". Господині приготовляли наскоро щось гарячого, щоб вояки погрілись. Тут хочу підкреслити, що в Гуті не менша була радість, ніж у Явірнику.

Село Гута було в доброму положенні до кватирування. 3 одного боку тягнувся ліс, а з другого височіла гора. Село не мало читальні, тому сотня святкувала по хатах зі селянами. Щоб не залишити сіл, де ми постійно кватирували, сотенний вирішив вислати чоти до кількох сіл, щоб зі селянами відсвяткувати Різдво: чотовий Іменний — до Нетребки, чотовий Залізняк — в Поруби, а чотовий Бартель — до Володжа. Сотенний почот пішов з чотою Бартля до Володжа.

Село Володж було над Сяном, а по другому боці Сяну, в Невістці, стояла частина ВП, тому селяни не сподівались, що сотня Громенка може загостити до них на свята. Але не зважаючи на їхні несподівання частина сотні прийшла, а головне — що прийшов сотенний почот. Свято відмітили ми спокійно зі селянами.