Розділ «НАСИЛЬНЕ ВИВЕЗЕННЯ УКРАЇНЦІВ»

Ворожі вояки кидали зброю і з піднесеними руками підходили до наших позицій. Стрілянина рідшала, ворог не чинив ніякого опору. Глибоким потоком, що вів до села П'яткови, немов залякані хорти, поляки панічно втікали, а за ними сипались повстанські серії кулеметів. Нам бракувало замкнути цей потік, а то були б забрали в полон цілий полк.

Так скінчився тріумф польського воєводи — буде мати научку на майбутнє.

Сотня Бурлаки мала лише п'ятьох поранених. Жоден наш вояк не впав. Ворог залишив на полі бою 65 вбитими, і 40 взято в полон. По переможній битві наш курінь бадьоро відступив назад, у грушівський ліс. По дорозі вояки оповідали про свої подвиги, але жалкували, що не могли ми взяти в полон того полковника. Курінь знову закватирував у грушівському лісі. Ворожі полонені тремтіли зі страху, хоч знали, що вояки УПА не вбивають полонених. Наш виховник Зорян, як звичайно, почав вкладати в їхні голови пропаганду. Вони слухали обережно, лише кивали головами. Опісля їх було відпущено до Бірчі.