Розділ «НАСИЛЬНЕ ВИВЕЗЕННЯ УКРАЇНЦІВ»

Погода була чудова, приємно було подихати свіжим повітрям.

У наших санітарних пунктах відчувався брак медикаментів. Криївки були переповнені пораненими, а також кілька вояків хворіло на тиф. За всяку ціну треба було роздобути ліків. Знаємо, що в Динові є велика державна аптека. По нарадах командного складу вирішено зробити акцію на Динів і здобути ліків. Сотенний висилає кур'єрів до Бурлаки і сотенних Ластівки, щоб вони прибули в наш терен, і тоді курінь в повному складі виконає акцію по здобуванню ліків.

За два дні приходять три сотні з Перемищини в наш район. Командний склад усталив план акції. Курінь під командою сотенного Бурлаки вирушив у бік Динова. Знаємо з розвідки, що там немає польського війська, але є чисельний відділ міліції.

Кожна сотня дістала своє завдання: сотня Бурлаки має наступати на аптеку, сотня Громенка — на станицю міліції, сотня Крилача має забезпечити дорогу від Перемишля, а сотня Ластівки — від Пікулич.

Переправа Сяну не була для нас важкою, бо мали ми вояків, що добре знали, де можна перейти вбрід.

Переправилися непомітно. Коли весь курінь був на другому боці Сяну, кожна сотня попрямувала виконувати своє завдання. Коли курінь переправився через Сян, то першим завданням наших розвідників було перетяти телефонічне сполучення з Перемишлем. Динів був ізольований.

В місті сталось велике заворушення: ніколи мешканці Динова не бачили так багато бандерівців. Вони почали втікати в противну сторону міста. Наші вояки їх стримували і запевняли, що їм нічого не станеться. Поляки заспокоїлись. В місті стався рух і то міліція втекла на другу сторону міста. Коли сотня Громенка підійшла до будинку, то там не було нікого — польські "богатерове" повтікали. Наші мінометники скоро впорались з мінами. Сотня відійшла у середину міста на пропаганду. За якихось п'ять хвилин будинок міліції вибухнув у повітря.

Тут поле для дії мав наш виховник Зорян, опісля до нього долучилися друг Лагідний і я. Поляки були здивовані нашою поведінкою. Ми роздали їм летючки на польській мові з відозвою, щоб поляки не нападали на українські села, бо буде відплата.

Сотня Бурлаки впоралась з аптекою, забираючи що тільки в аптеці було. Бурлака послав зв'язкових передати, що акція скінчена, і наказав відступати. Курінь без жодних перешкод переправився через Сян і відмашерував в терен сотні Громенка. Закватирував курінь в грушівському лісі. Тут було розподілено ліки на чотири райони, щоб забезпечити хворих та поранених. Тому, що три сотні були нашими гостями, сотня Громенка виставила сильні забезпечення, щоб курінь по акції міг відпочити.

На другий день рано в таборі заворушилось, мов у вуликах. Вояки повставалл зі сну, поправляли свої уніформи, мились, щоб бути готовнми до раннього звіту. Тим часом кухарі приготовляли снідання. В терені постійно працювала розвідка. Був гарний і погідний день, сонце піднеслось високо. Біля обіду приходить з терену стежа і повідомляє, що в сторону Явірника Руського зближається ВП.

К-р Бурлака наказує остре поготівля. Та поляки не йшли на зближення, а розтаборилися в лісі біля села. Тяжко було довідатися, яка сила того відділу. К-р Бурлака скликав командирів сотень на нараду.

Наш курінь начисляв півтори тисячі вояків і міг атакувати ворожий полк.

По коротких нарадах вирішено було втерти носа "анткам", щоб більше не швендяли по наших теренах. Вирішено, що одна сотня має атакувати зі сторони Явірника Руського, а три сотні мають обійти ворога зі задів. Плани наступу були акуратні і добре опрацьовані. Сотня Громенка має обійти Явірник з протилежної сторони, сотня Ластівки має наступати чистим полем, щоб втягнути ворога в бій, а сотня Бурлаки має обійти попри Гуту, Ясенів і Поруби, вийти в делягівський ліс і напасти на ворога зі заду. Нам треба підійти чим найближче до ворожих становищ, маючи на увазі, що ворог окопався. Обхід потребував до двох годин, так щоб не почати атаку скоріше. Наступ має відбутися о годині першій пополудні.

Сотенний Громенко, на збірці сотні пояснив наш план атаки. Наша сотня, коли підійдемо близько до села, і чота Бартля посуватимуться першими, підійдуть якнайближче до села і під час бою мають нав'язати контакт зі сотнею Бурлаки, щобзробити "перстень". Чота Залізняка має взяти в кільце зі заходу і нав'язує контакт зі сотнею Ластівки. Наступ має бути сильний, ураганний, щоб ворог був здезорієнтований. Не наступати без наказу! Першу атаку мають почати сотні Бурлаки і Крилача зі сторони лісу.

Було все ясно, і сотня рушила в дорогу. Вояки були войовничо настроєні, і нехитно впевнені, що наше з'єднання розторощить ворога.

Наша тактика раніше була переважно оборонна: засідка на ворога, або пробій з оточення. Ворог усвідомлював, що кожної хвилі може натрапити на частину УПА, але ніколи не сподівався, щоб з'єднання УПА могли його атакувати, бо то коштувало б великих жертв, і був певний, що командування УПА на такий крок не піде. До того курінь в повному складі ніколи відкрито не наступав.

Дванадцята година тридцять хвилин. Сотня Громенка була на становищах, зайняла позиції під високою межею. Зі своїх становищ ми добре бачили рухи ворога. Ціла ворожа увага була скерована на ліс зі сторони Грушівки. Сказівки годинників посувалися дуже поволі. Зближалася перша година.

Нараз посипалися ураганні серії наших кулеметів. Ворог, зненацька заскочений, не знав, звідки боронитись. Кулеметники сотні Громенка перескакували зі своїми кулеметами з місця на місце, щоб здезорієнтувати ворога. Наступ УПА був такий ударний, що найкращий полководець не міг би зорієнтуватися краще в тій ситуації. Ворог зконцетрував всі свої сили на краю лісу, не припускаючи, що дістане привіт зі задів. Нашою тактикою було атакувати так сильно і скоро, щоб ворог не міг зайняти догідні оборонні становища.

Як пізніше довідуємося від полонених польських вояків, їх з'єднанням командував полковник. Полковник приготовляв полк до оборони, а тим часом сотня Громенка так сильно його атакувала зі задів, що загнала ворожі частини, мов худобу, в загорожу. Одна мала частина вирвалася, мабуть, до атаки, але її привітали наші кулемети, і всі вони, мов солома, повалилися на землю. Нараз к-р Громенко наказав стримати вогонь і сильним голосом крикнув: "Руки догори!"

"Ренце догури!" — вигукнув ще хтось з вояків.