TextBook …Це було вчора…
…А зараз пахло свiжим хлiбом, а з вулицi пахло бензолом. Стефан подивився у вiкно.
– Йшла в калошах на босу ногу, без хустки, в якiмсь архаїчного покрою пальтi. Йшла, похиливши голову, бiля бюста Артема по пустельнiй дорiжцi саду. Покликав:
– Веронiко!
– Я.
Коли увiйшла, обняв, довго держав в обiймах, i довго не говорили. Гладив її каштанове волосся, матове обличчя й сувору скидку на чолi.
Синiй весняний вечiр танув.
– …Чого не ходиш, Веронiко? Що за фокуси?
Сказала, хоробливо усмiхнувшись:
– По твоїй проповiдi живу, брате: треба дивитись глибше на життя.
Стефан спитав про поїздку:
– Ну, як, говорила з ним?
– Знаю.
– Що ж ти?
– Нiчого!
Стефан сказав:
– Ну, ми ще з тобою поговоримо.
Потiм нахилився пiд кровать i дiстав чоботи.
– Надягай.
Вона одхилила його руку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СИЛУЕТИ“ на сторінці 7. Приємного читання.