TextBook – По вулицях голод, а тут…
Через тиждень каже:
– Чому це сьогоднi нема какао? Який же це дiм вiдпочинку? Га?
…Пахне кiзяками й парним молоком.
Ледве свiтає, Сидiр запрягає конi й везе м’ясо до мiста.
Насiли: де – хто.
– Захватiть оцього лантуха з яблуками.
– Що за лантух?
– Та оцей.
– Та це ж яблука казеннi.
Його просять, вiн згоджується за двiстi п’ятдесят вiд пуда. Накрив лантух свiжим м’ясом i закаляв у кров. (Кров i яблука, революцiя i кров…) Сидiр покликав Микиту, й поїхали. Як виїхали з села – на мiсто селяни їдуть. Сидiр кричить:
– Гей ти, шкапо селянська, не заступай дороги. Роздавлю! Кричать iз воза:
– Не пан, звернеш i сам. То тiльки земському звертали колись… Но-о!..
Почухав Сидiр потилицю й згодився:
– Та воно й правда.
Сiпнув за вiжку – лiворуч…
…Пiдводилося сонце – червоне, заспане, невмите…
На вiлли (мабуть, i в колонiї) залiтають амури: людське. Буває випадково, буває свiдомо, пiд кущами, коли думає лiс, коли мовчить лiс, тiльки трiщить у глибинах – дрiбний звiр ходить, буває в садках… А через дев’ять мiсяцiв вилуплюється дитина. Це гарно, природно, свiжо й людяно.
Залiтають сюди й поганi баси – невдачники з мiста й дебютантки – балерини й третьоряднi скрипники. Тут усе задовольняє. Усiх задовольняє.
Є i лiтнiй театр.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КОЛОНIЇ, ВIЛЛИ…“ на сторінці 5. Приємного читання.