Розділ «МАТИ»

Сині етюди

– Чого ж ти прийшов до мене? – нарештi, промовила вона.

– Я прийшов до тебе, матусю, – чужим голосом сказав Андрiй, – щоб ти менi допомогла в моїй справi!

– Яка ж твоя справа, синку? – зiдхнула мати. – Чому ж вона саме твоя i чому вона не може бути моєю?

Андрiй негарно усмiхнувся i сiв на стiльця.

– А тому не може бути твоєю, – сказав вiн, – що ти нiчого не розумiєш!

– Боже мiй! – скрикнула мати. – Невже ж це не я виховувала тебе, мiй любий синку? Чому ж я не найду з тобою спiльної мови?

– Не найдеш, матусю, – сказав Андрiй, – бо такої мови ти шукаєш i з моїм братом Остапом. З моїм найлютiшим ворогом…

– З твоїм найлютiшим ворогом? Синку! Що ти говориш? А-ах, Боже мiй! – i мати заридала.

Тодi пiдiйшов до неї її рiдний син i сказав чужим голосом:

– Покинь, стара, виводити, бо менi нiколи зараз, i до того ж я мушу за твоєю допомогою пролiзти до братового штабу.

Та не встиг Андрiй вимовити своїх останнiх слiв, як у дворi зашумiло. Вiн кинувся до вiкна i в присмерках мiсячної ночi побачив вершникiв. I зрозумiв Андрiй, що зграя ворогiв оточує його, i сказав вiн матерi:

– Ховай мене, мамусю, i якомога скорiш! Ховай мене вiд мого брата Остапа!

Мати кинулась. Мати кинулась ховати свого любого сина Андрiя. I сховала вона свого любого сина Андрiя на глухому горищi i повернулась до кiмнати. Тодi з шумом розчинилися дверi, i зупинився на порозi Остап з двома своїми молодими вершниками.

– Ну, так де ти, стара, сховала мого брата Андрiя? – грiзним голосом спитав вiн. Чи не думаєш ти, що мої дозорнi прозiвали його?!

– Не бачила я твого брата Андрiя! – рiшуче сказала мати i, зблiдла, сiла на своє лiжко. – Не бачила!..

– Не бреши, стара! – скрикнув Остап i взявся рукою за свою блискучу шаблюку. – Чи не думаєш ти, що я помилую свого найлютiшого ворога?

I, сказавши це, Остап подивився на вершникiв. Вершники вiд задоволення крякнули. Мовляв: наш пан-отаман не знає рiднi i для нього в боротьбi нема братiв!

– Я радий, що ви так думаєте про мене! – сказав Остап. – Отже, хочу я довести вам, що для мене в боротьбi нема i матерi.

I георгiївський кавалер всiх чотирьох хрестiв, що поважно виблискували на його грудi, сiв бiля своєї матусi. I наказав вiн своїм вершникам обшукати двiр i горище. I запалив вiн цигарку i звiв свої суворi брови бiля перенiсся.

Мати сидiла блiда i мовчки дивилась на сина. Духом алькоголю так пашило вiд нього, що вона мимоволi повернула своє обличчя до вiкна. Вона раз у раз позирала на дверi i прислухалась до шуму: невже ж таки знайдуть її рiдного сина? I тiльки коли вершники повернулися до кiмнати i доложили Остаповi, що Андрiя нiде нема, вона з полегшенням зiдхнула й сказала:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МАТИ“ на сторінці 3. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи