Розділ «ЕЛЕГIЯ»

З Чорного моря, з Iндiйського океану, через Малу Азiю, прилетiв перший тепловiй.

I вже на бульварi снили акацiї.

I знову бачили старого газетяра бiля мудрої ратушi. Пацани ще били старого газетяра грудками, i вiн iшов до Зеленого Озера, до каланчi, за каланчу, до самотньої, нiкому непотрiбної будки; за ним – древнiй пес. Тодi були невеселi голубi дзвони: то йшов пiст, i каланча перекликалася з iншими церквами.

…А з пiвденного бiгуна, з Австралiї, грiзними колонами ще насувались молодi днi, i вiдступали – мiсяцi, роки, тисячолiття в глуху безвiсть минулого.

Старий газетяр це знав. Тiльки не хотiв знати!..

(О, я знаю: старий газетяр не хотiв цього знати!)

…А потiм розлилась рiка. По вулицях тихого степового городка летiли вже мiльйони тепловiїв. Рiка затопила мiст, i не було дороги до кучугури, до дуба.

Старий газетяр зажурився.

I от в одну тривожно-радiсну нiч, коли веснянi вечоровi сутiнки пливли над Зеленим Озером, пацани пiдстерегли старого газетяра й побили.

I таки добре побили: тiльки через два тижнi вiн вийшов iз лiкарнi.

…А потiм прийшла знову тривожно-радiсна нiч: рiка нарештi увiйшла в береги. Ранком до мосту прийшли плотники, i зацюкали сокири. Скоро над рiкою повис мiст.

…Старий газетяр вийшов iз лiкарнi, але вiн не пiшов до редакцiї – пiшов на пiвнiчно-захiднi межi.

Одступали днi й тягли за собою. I вiдчув старий газетяр:

– десь тлiє торiшнiй гнiй.

I падали сили.

Старий газетяр покiрно брiв у навiщоване: iшов туди, де стояв, як лелека, пiдбитий бурею дуб.

I прийшов старий газетяр, i лiг пiд дубом. I, коли у дзвiнкiй степовiй тишi задзвенiв перший жайворонок, старий газетяр глибоко, на всi старечi легенi зiдхнув i вмер.

Тодi знову тихо й нудно завив древнiй пес, подивився пiдслiпуватими очима на старого газетяра й побрiв туди, до рундукiв, де гризли його молодi, бадьорi пси.

…Завтра бiля дуба найшли мертвого старого газетяра й завтра його одвезли на цвинтар. За два днi за старого газетяра забули. Тiльки там, де вiн лежав, залишився ледве помiтний слiд.

…Але бiля дуба зацвiв уже молодий запах юного невiдомого дня.