TextBook …Отже, червонi прийшли, повстанцi прийшли. Д’ех, будуть дiла, матерi їх ковiнька!
Кричали:
– Не печи, не вари: все буде! Де тут у вас буржуї живуть?
Баба-свекруха сплеснула руками:
– Ой, лишенько! Якi ж тут буржуї, самi селяни проживають.
Посмiхнулися, а потiм виймають папiрцi, читають iз папiрцiв.
– А Гордiй Пронь є?
– Та є.
– А Остап Забийворота є?
– Та є.
Аж здивувалася стара: усiх чисто хуторян виказали, а хуторяни й справдi жили, як коти в сметанi.
…А потiм повстанцi пiшли. А ввечерi ще прийшли… Ой, було ж молока та ковбас – хоч собак годуй!
– Вари вареники! Печи пирiжки!
Варила, пекла Стенька…
…Мовчала, прислухалася, розглядала… А у вiкно зазирав молодик червоний, з лiсу пiдводився. Хлопцi їли, дивились на Стеньку, а вона вже цвiла, як мак… Д’ех! до чого була струнка та красива молодиця, а очi їй, як у кози дикої, тiльки хитренькi трошки.
…Отже, горiла, цвiла Стенька… а баба спитала:
– Що ви, хлопцi, надумали? Невже лiворуцiя?
– Лiворуцiя, бабо, повстання, та й квит. Iдемо буржуїв бити.
– Ой, лишенько! – та й утерла рукавом сльози.
Запитало товариство:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЛЕГЕНДА“ на сторінці 2. Приємного читання.