Розділ «БАРАКИ, ЩО ЗА МIСТОМ»

…Зiйшли з ганку в багно. Двiр увесь шумить.

Полiз у кашкет Юхим:

– Ховай струмент. Дiла сьогоднi не буде.

Пiшли за натовпом до рейок.

…А пiд навiсом, де вагони, – лампи та свiчки бiгають.

Сунеться з вагонiв скиглiння i йде в болото.

Метушився вартовий лiкар:

– Ану, хлопцi, дружнiш!

А хлопцi й так ледве ходять.

Учора цiлу нiч носили цурпалки живого людського м’яса.

В палатах повно. Вже нiде ставити носилки.

– Отже, «дружнiш». Пiдожди, скоро вже прийдуть, загетьманують.

…У палатах крик:

– Куди несете? Нiде. Несiть у шосту.

– Там уже наставили.

– Ну, в десяту.

– А… йди вiд грiха… мать твою так! Чого так язиком ляскати?

…Тiльки ринви спiвають пiсню в переливах легкого дзвону.

– …Земляче! А, земляче! Дай, друже, водички!

Мазiй наставив свої глибокi ярки.