Розділ «БАРАКИ, ЩО ЗА МIСТОМ»

…Летить пiд кирки земля, бризками розсипається.

Росте сопка бiля ями.

Сонце востаннє крутнуло хвостом i пiшло в безвiсть.

Пiшли й грабарi. Яма була готова.

Глибокої ночi пiде сюди важкий труповий дух.

Смеркає.

Смеркло.

Вiд баракiв вiдходять захмаренi заулки. Темнiє в кварталах – лiхтарiв нема, а будинки сиротливi, непривiтливi.

…Юхим i Мазiй цiлу нiч вiльнi – копали.

Повечеряли й пiшли.

Мазiй ступає вiд баракiв кiшкою, в довгих незграбних ногах оксамит. Щоб не чути, щоб вийти до заводських ворiт кiшкою.

Юхим каже в долоню:

– Ша!

А сам спотикається, як монополька.

…За десять кварталiв – свисток. Пiшов по кварталах i тiльки за проваллям стих.

Зупинилися. Прилипли до паркану.

Мазiй дивиться двома безоднями – очi глибоко пiшли пiд лоб, тiльки блиск майорить.

Борода чорна, як нiч.

У Юхима усики з кота. На головi кепi млинцем.

– Ну, от i дивись унiмательно. Як пiдiйдемо до пекарнi, то й абсуди свайой головой.