Розділ «ЧУМАКIВСЬКА КОМУНА»

Добре, скажу.

IV

Йосип Гордiєнко – хороший хлопець. Але – «педантична пунктуальнiсть»: слова Бобчинського чи Добчинського – не пам’ятаю. Йосип, спец з Упродкому, завжди виголений i свiжий, мов хлоп’яча ковзалка.

…Це з його записної книжки:

…«Пiдвiддiл голiння" (пiдсумок за п’ять рокiв) 113 р. голився своєю бритвою, з них: 14 – на дворi (кiмнату зайняли бiльшовики), 99 – у кiмнатi; з цих 993 – порiзався: 1 раз сам не знаю чому, а 2 рази забув помантачити бритву. 118р. голився в мiсцевого цилюрника, що квартирує за Паланкою; з них 5 – в отрядi: цилюрник одступав з Червоною Армiєю. I т. д. А це з вiддiлу самоосвiти: 18 вересня прочитав З сторiнки (такої-то) книги, звичайно, з марксизму, тодi ж одна година пiшла на вивчення англiйської мови для ознайомлення з тред-юнiонами в оригiналах, звичайно, з марксистського погляду» й т. д.

…З другої кiмнати чути:

– Товаришу Гордiєнко.

Вiн пiдводиться й резонно пiдкреслює:

– У нас прiзвище одкидається. Кажiть просто: товаришу Йосипе.

А Варвара пiдслухала:

– Варваро. Йдiть-но сюди.

Варвара незадоволено:

– Можете виражаться: товариш Варвара.

…Комуна гигоче, пес у сiнях (перелякався) гавкає, а Варвара сердито спльовує:

– А ще комунiя… Тьху!

А над мiстом мчиться, як революцiя, молода весна. Зазирає в обивательськi вiкна, показує язика й летить далi.

…Д’ех, моя коханко. Дай, вiзьму тебе в свої залiзнi обiйми. Твоє волосся пахне, мов виноградне вино.

V

П’ятий роздiл пишу, заплющивши очi:

…Жила-була велика iмперiя – дроти, лiси, тракти. Сходились тракти, були станцiї, були допотопнi наглядачi: гужевих трактiв, гужевих станцiй. Iдуть лiси, а там, десь у гущавинi, дзвоники – це дрижула, поштовi конi. Раптом дзвоники стихають – це злодiї… А потiм посунули стовпи, за стовпами – шинки… А от iде до царя хохол iз скаргою (це, здається, анекдот); узяв квач, уквачив… А далi ще станцiя, а за нею корчма… за лiсами оселi, за оселями туман… I знову чути дзвоники…