Розділ «ЧУМАКIВСЬКА КОМУНА»

…Але —

– другий снiг принiс iз собою й сум. Узнали, що Валентина завагiтнiла, а Валентину вiдкликають у центр на дуже вiдповiдальну роботу. Валентина телеграфувала: «приїду через тиждень».

I рiшила робити операцiю.

Але це так противно. Валентина згадувала яму, що бiля комуни, i черниць. Iще було так противно.

Пiдходила Варвара й питала:

– Вiд кого ж ти, голубонько? Невже вiд Iвана? А може, вiд Андрiя?

Валентина:

– Ах, як вам не со-о-оромно!

А Же прийшла й сказала:

– Нiчого, Валько, то не вбивство, коли цього вимагають iнтереси суспiльства.

Валентина:

– Не те, Же, ннне те. Ммменi ннне того…

…Ну-с… Iще два тижнi:

Туп! Туп!

…Стояв мороз бадьорий, мов молода кропива, крiпкий, як спирт.

…На сани сiли всi, вся комуна. Сiв i Гордiєнко – «пунктуальна педантичнiсть».

Мороз кричав:

– Ан-дре.

I хилила Мура свою пухку голiвку на обiдране плече поетове.

А Андрiй розсипав у степ: