Же перебиває:
– Ах, який ти! Хiба людина може потерпiти аварiю?
За вiкном дощ, а в манастирi:
– Бов! Бов!
VIII
Комуна пережила й осiнь.
Прийшла зима.
…Мороз бадьорий, мов молода кропива, крiпкий, як спирт.
…Уночi пiшов перший снiг – посивiли вулицi.
…Здрастуйте, мої веселi снiжинки!
…Здрастуй, моя юнiсть-метелице!
Пружисте тiло, пружиста думка.
Мороз.
Хо-ро-ше.
А в кiмнатi холоднувато. Комбiдками не напалиш, та й палива мало.
Вiкна злегка помережало лiдяшками.
За вiкном летять снiжинки, i ковзять першi сани. Весело бiжить селянський коник по пухкiй снiговiй дорозi.
– Ей, братва, гайда розчищати снiг.
Шум. Гам. Крик.
I дзвенить мороз весiллям молодих голосiв.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧУМАКIВСЬКА КОМУНА“ на сторінці 13. Приємного читання.