Розділ «На Рідні Землі»

Чотові до мене, говорю їм кількома словами, про те, що вони вже й так знають, хапаю за собою перший рій, щоб дістати із зброївні гострі набої і пару панцирних п'ястуків, з яких я один тільки на цілу сотню умію стріляти. До зброївні було яких триста метрів, а триста метрів в такому поспіху, це страшна купа довгого часу. Пробігли ми половину цієї дороги попід муром, що оточував палатку командира, а мур цей вже старий, порозбиваний в кількох місцях і в одному такому виломі сидить вже большевицький скоростріл і січе по дорозі, аж курява йде. Цей вогонь відтяв якусь частину Вермахту, яка тепер розбіглась по садах і городах. Ми раптово в самому майже центрі битви і не знаємо що діється і не маємо зброї! Дивлюсь, наша зброївня горить, шкода до неї поспішати. Бігом вертаємось з нічим, хильцем, щоб не показати себе, бо навіть не можна зорієнтуватись в такому бою, де ворожий фронт, а де власні якінебудь лінії. Танки чути вже ближче, здається між забудованнями фільварку, над селом починають снуватись дими. А ранок був такий чистий, соняшний.