Розділ «Джерела книги та біографічні довідки на авторів спогадів, студентів Української господарської академії в Подєбрадах (Чехословаччина)»

Багряні жнива Української революції

Анкети-заяви студентів Академії про вступ до Громади. ЦДАВО, ф. 3794 с, оп. 5, спр. 404.

Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. — Київ, 1998. — С. 119.

За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. — Каліш, 1930. — Збірник 2. — С. 136 а.

Мірошник В. Яскравий епізод з мого життя. ЦДАВО, ф. 3799, оп. 1, спр.17, арк. 45, 46.

Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ: Планета людей, 2002. — С. 29.

Особиста справа студента Мірошника Василя. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1554, арк. 1–103.

Скоропадський П. Спогади. — Київ — Філадельфія, 1995. — С. 100, 333, 339, 343.

38. Саме вони.

ПОЛІЩУК Оксент Сергійович (13.12.1890, м. Житомир — після 16.2.1929). Військовий діяч, інженер; прапорщик 35-го пішого полку російської армії, командир 1-го Черняхівського республіканського полку (29.11.1918 — 10.3.1919), старшина Волинської дивізії Армії УНР.

Закінчив 2-гу Житомирську гімназію (1912). Від 1912 р. — в російській армії. Спочатку служив у Петроградському військовому окрузі. Закінчив Михайлівську військову школу (м. Тифліс, 1.5.1915). 35-й піший полк, де служив О. Поліщук, у вересні 1917 р. українізувався і вирушив із Румунського фронту в Україну. 17 грудня 1920 р. потрапив у полон до більшовиків. 30 квітня втік до Польщі. Перебував у таборі у Вадовицях при 1-й Запорозькій дивізії до 4 жовтня 1921 р. Навчався в УГА (до 19.11.1924). Закінчив Чеську вищу технічну школу. 1929 року студентство в м. Брно оголосило йому «український національний бойкот» як «ренегату української нації» — за те, що перейшов до російської студентської організації. Спогад «Похвалилися» написав 1922 р.

Особиста справа студента Поліщука Авксентія. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1770, арк. 1–19.

Поліщук О. Похвалилися. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 614–616.

39. По обидва боки Дністра.

ГРЕЧИШКИН Павло Петрович (15.1.1900, х. Гречишкин Старобільського пов. Харківської губ., тепер Луганська обл. — після 8.10.1923). Козак Армії УНР, священик Спільної юнацької школи (3.9.1920 — квітень 1922).

Закінчив Духовну школу (м. Куп’янськ, 1913) за першим розрядом, 4 класи Харківської духовної семінарії (1917), але, не бажаючи здобувати духовну освіту, поступив до Олександрівського лісового інституту, але за рік у силу обставин змушений був повернутися до Духовної семінарії на 5 курс. Переслідування більшовиків не дали можливості закінчити цей заклад, і 1918 року він стає до лав Армії УНР, де й пробув весь час Визвольних змагань. Інтернований поляками у табір міста Каліша. У ЧСР вступив до партії хліборобів. УГА не закінчив внаслідок конфлікту в студентському середовищі. Спогад «17 квітня року 1919» написав 15 лютого 1923 року. Працював священиком у Руській Мокрій (тепер входить до сільради с. Усть-Чорна Тячівського р-ну Закарпатської обл.).

Гречишкин П. 17 квітня року 1919. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 582–584 зв.

Особиста справа Гречишкина Павла. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 940, арк. 1 — 30.

40. Трагедія в Білій Криниці.

ЗОГОЛЬ Василь (9.5.1891, м. Полтава — після 23.12.1929). Військовий, службовець, інженер; командир взводу дивізійного обозу (10.8.1914 — 12.7.1915), діловод управління інтендантства 169-ї пішої дивізії (25.7.1915 — 13.5.1916), молодший старшина комендантської роти при штабі 169-ї пішої дивізії (20.6.1916 — 5.9.1917), діловод 1-го Українського запасного полку (10.9.1917 — 1.3.1918), помічник бухгалтера відділу Міністерства юстиції Української Держави (9.3–5.8.1918), скарбник 6-го гірського гарматного полку (4.10–15.11.1918), діловод 3-го Чорноморського полку (28.11.1918 — 15.5.1919), помічник господаря Окремої кінної сотні Кордонного корпусу Армії УНР (19.5. — 1.7.1919), урядовець з особливих доручень при Міністерстві внутрішніх справ (2.7.1919 — 1.1.1920), діловод відділу допомоги родинам вояків департаменту місцевого самоврядування МВС (5.5. — 30.8.1920), старший діловод того ж відділу Департаменту місцевого самоврядування МВС УНР (1.9.1920 — 1.1.1922).

Закінчив Полтавську школу садівництва та городництва 1 розряду (1908). Екстерном витримав іспит за повний курс Полтавської класичної гімназії (1910). Працював діловодом агрономічного відділу Полтавської повітової управи (1911, 1912). Восени 1912 року мобілізовано на військову службу та призначено до управління Дивізійним інтендантством 9-ї пішої дивізії. 1919 року вступив до Кам’янець-Подільського державного українського університету на правничий факультет. Слухав лекції до весни 1920 року. 5 травня 1922 р., перебуваючи в м. Тарнів (Польща), подав заяву до УГА в Подєбрадах із проханням зарахувати його стипендіатом. Навчався на економічно-кооперативному факультеті. 3 лютого 1923 р., виконуючи домашнє завдання, записав спогад «Події в 1919 р.», використаний мною в оповіданні «Трагедія в Білій Криниці».

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Багряні жнива Української революції» автора Коваль Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Джерела книги та біографічні довідки на авторів спогадів, студентів Української господарської академії в Подєбрадах (Чехословаччина)“ на сторінці 11. Приємного читання.

Зміст

  • Відомості про видання

  • Розділ без назви (2)

  • Від автора

  • Леонід Череватенко Україна, умивана кров'ю

  • 1. Народження синьожупанника

  • 2. «Видиш, брате мій…»

  • 3. Другий всеукраїнський військовий з'їзд

  • 4. «Зрада!»

  • 5. Виступ полуботківців

  • 6. Київ. 26 липня 1917 року

  • 7. Так творилася Українська революція

  • 8. Сам на сам із «братнім» народом

  • 9. Був третій день Різдва 1917 року

  • 10. Трагедія на станції Яблонна

  • 11. На Північному фронті

  • 12. Проголошення незалежності та перші бої за неї

  • 13. Київ. Гарячий січень 1918-го

  • 14. Несмертельна зустріч зі смертю (Розповідь богданівця)

  • 15. Лютий 1918-го у Києві

  • 16. Київська трагедія

  • 17. Що робити з вашим сином?

  • 18. Перша смерть

  • 19. Подільські «більшовики»

  • 20. Вбивча логіка

  • 21. Життя здавалося йому карою Божою

  • 22. Махновці в Бурлацькому[5]

  • 23. Кривава драма села Марчихина Буда

  • 24. Українська Держава та її падіння

  • 25. «Смерть помирила їх»

  • 26. Вони вірили в гарне майбутнє

  • 27. Під козацькі пісні

  • 28. Ще й року не минуло…

  • 29. Похмурий день 14 грудня 1918 року

  • 30. «Час і нам, панове, погуляти!»

  • 31. Романтик із Бородянки

  • 32. Евакуація УНР очима урядовця Андрія Бондаренка

  • 33. Перший бій

  • 34. Про Житомир та його оборонців

  • 35. Кривава драма в Житомирі

  • 36. Бій під Станишівкою

  • 37. Останній день Івана Луценка

  • 38. Саме вони…

  • 39. По обидва боки Дністра

  • 40. Трагедія в Білій Криниці

  • 41. «Не журись, брате…»

  • 42. «Україна є і буде»

  • 43. «Вони не скажуть…»

  • 44. Подвиг Євгени Вовкової

  • 45. Більшовицька мобілізація

  • 46. Перед приходом Денікіна

  • 47. Козацька радість

  • 48. Повстанці Катеринославщини в боротьбі за Україну

  • 49. Ледь не прохопився

  • 50. Трагедія родини Сушкових

  • 51. А бій продовжувався…

  • 52. Дивне рішення Симона Петлюри

  • 53. Орисин кожух

  • 54. Смерть художника Гніденка

  • 55. У Жашківській земській лікарні

  • 56. Великодні жнива тетіївських гайдамаків

  • 57. Кров за кров

  • 58. Бій під Джугастрою

  • 59. Таке не забувається

  • 60. Мовчати було неможливо

  • 61. «Серце козацьке рвалось вперед»

  • 62. Максим і Гриць

  • 63. Трагедія сотника Савчука-Савінчука

  • 64. Свято на колоцвинтарній вулиці

  • 65. Похорон у Сатанові

  • 66. Дорога вела до моря

  • 67. Відходила Україна

  • 68. Як не треба будувати державу

  • 69. Рукостискання наших ворогів

  • 70. З іменем Господа на устах…

  • 71. Іван Максимчук

  • 72. За брата кров

  • 73. Під Кабардинкою

  • 74. Мрії та дійсність

  • 75. Починалася весна 1922 року…

  • 76. Життя і смерть отамана Соколовського

  • 77. Василь Совенко, лицар ордена Залізного хреста

  • 78. Любов і ненависть Трифона Гладченка

  • 79. «Брат урагану» Григорій Чупринка

  • 80. Чигиринський отаман Юхим Єльченко

  • 81. Отаман Вовгура, начальник штабу Степової дивізії

  • 82. Волинський отаман Лукаш Костюшко

  • 83. Святий і страшний

  • 84. Невесела одіссея отамана Чорної Хмари

  • 85. Адріян Марущенко-Богданівський, воїн та історик

  • 86. Залізні не вмирають (біографія сотника Армії УНР Л. Романюка)

  • 87. Роль «Кобзаря» в долі Олександра Пителя

  • 88. Повстанець Микола Малашко

  • 89. Подільський отаман Хмара

  • 90. Воїн-бандурист Дмитро Стопкевич

  • 91. Іван Левицький. Роздуми після поразки

  • 92. Канівський козак Павло Гарячий

  • 93. Подільський отаман Чорний Ворон

  • 94. Микола Сціборський

  • 95. Михайло Палій-Сидорянський

  • 96. Борис Монкевич. Військовий та історик

  • 97. Прекрасна українка Харитина Пекарчук

  • 98. Одіссея богданівця Валентина Сімянціва

  • 99. Генерал-полковник Армії УНР Андрій Вовк

  • 100. Андрій Глувківський і сотник Пругло

  • Джерела книги та біографічні довідки на авторів спогадів, студентів Української господарської академії в Подєбрадах (Чехословаччина)
  • Воскресіння синів і дочок, які полягли у боротьбі за свободу нашої Батьківщини (Післямова автора)

  • Відгуки на перше видання книги

  • Про автора

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи