Розділ «Джерела книги та біографічні довідки на авторів спогадів, студентів Української господарської академії в Подєбрадах (Чехословаччина)»

Носик М. Спогад. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 254–261 зв.

Особиста справа студента агрономічно-лісового факультету агрономічного відділу Носика Миколи. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1636, арк. 1 — 69.

Сакович Г. Екатеринославский поход // 1918 год на Украине. — Москва: Центрополиграф, 2001. — С. 292, 293.

27. Під козацькі пісні.

МАРЧЕНКО Ганна (10.6.1899, с. Вірівка Бахмутського пов. Катеринославської губ. — після 20.6.1927). Дівоче прізвище Лифар. Закінчила Бахмутську жіночу гімназію. Слухач 1-го курсу історико-філологічного факультету Київських вищих жіночих курсів (1918 — січень 1919). Урядовець Міністерства преси, службовець Міністерства внутрішніх справ (до 1920), Міністерства народного господарства (до 29.6.1921) уряду УНР. Евакуювалася разом з урядовими інституціями в січні 1919 року. Закінчила УГА (20.6.1927). Спогад «Повстання 23 листопада 1918 р.» написала 1922 року.

Донченко П. День 14 грудня 1918 р. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 298–300.

Іванейко М. Історія одної ночі // Історичний календар «Червоної Калини» на 1933 р. — Львів: Червона Калина, 1933. — Річник XII. — С. 108–113.

Марченко Г. Повстання 23 листопада 1918 р. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 294–297 зв.

Особиста справа студентки Марченко Ганни. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1499, арк. 1–145.

28. Ще й року не минуло…

НЕСХОДОВСЬКИЙ Іван (7.9.1894, м. Варва Лохвицького пов. Полтавської губ. — після 21.7.1925). Військовий; «вольноопределяющийся» лейб-гвардії Семенівського полку (1914), прапорщик Окремого заамурського кордонного корпусу, штабс-ротмістр 56-ї «Української» пішої дивізії російської армії, голова дивізійної Української військової ради (червень — жовтень 1917), старшина кінного партизанського загону ім. Яна Кармелюка (Кам’янець-Подільський пов., поч. 1918), полку охорони (Київ, 1918), сотник кулеметної частини старшинського ім. гетьмана Скоропадського полку, вартовий начальник охорони Експедиції заготівлі державних паперів уряду УНР; військові звання — штабс-ротмістр (призначений на підвищення у ротмістри), сотник Армії Української Держави, сотник Армії УНР.

Народився в козацькій родині. Закінчив однокласну парафіяльну школу (1904), Подільську духовну школу (м. Київ, 1908, за першим розрядом) та 4 класи Київської духовної семінарії. За своїм бажанням кинув навчання в семінарії і поступив на агрономічний факультет Київського політехнічного інституту ім. Олександра II. 1914 року за власним бажанням пішов у військо. Від жовтня 1914 р. служив у Виборгу в кріпосній артилерії. Закінчив Оранієнбаумську військову школу (грудень 1914–10.4.1915). Учасник бойових кампаній 1915–1917 років. 24 вересня 1915 року був тяжко поранений у голову (шрапнеллю) і контужений. Учасник збройної боротьби проти більшовиків на Поділлі у складі кінного партизанського загону ім. Яна Кармелюка (поч. 1918). Працю «Із спогадів про повстання проти Гетьмана (25.XI. — 14.XII.1918)» написав 1922 року.

Несходовський І. Із спогадів про повстання проти Гетьмана (25.XI. — 14.XII.1918). ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 262–292 зв.

Особиста справа студента факультету агрономічно-лісового відділу агрономічного Несходовського Івана. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1627, арк. 1–10.

29. Похмурий день 14 грудня 1918 року.

ДОНЧЕНКО Павло Іванович (12.12.1889, м. Кобеляки Полтавської губ. — після 24.10.1927). Військовий урядовець, інженер-економіст; урядовець шкільного відділу Військового генерального секретаря Центральної Ради, діловод (грудень 1917 — січень 1918), помічник начальника Загального відділу Головної управи військових шкіл Військового міністерства уряду УНР (до травня 1919), Державний інспектор при інтендатурі 7-ї Запорозької дивізії (жовтень 1919).

Закінчив міську комерційну школу (1912, Кобеляки). Дійсний слухач Петроградського політехнікуму (економічний відділ). У Петрограді належав до Української студентської громади, «там і набув національної свідомості». Провчившись рік, перевівся до Київського комерційного інституту на економічне відділення, ставши й тут членом Української студентської громади (1913 — поч. 1917). Одразу після Лютневої революції припинив навчання і пішов як доброволець допомагати Генеральному комітету військових справ Центральної Ради. Виконував обов’язки секретаря під час редагування підручників для Інструкторської школи старшин. У травні 1919 р. потрапив «до польської неволі зо всім складом Військової Шкільної Управи», а в листопаді того ж року знову «забраний поляками до неволі». Під час воєнної кампанії 1920 року перебував у резерві Військового міністерства. В листопаді 1920 року знову інтернований поляками (Олександрів-Куявський, Стшалково). В липні 1922 р. перейшов до ЧСР. УГА закінчив 1927 року. Спогад «День 14 грудня 1918 р.» написав на початку 1920-х років.

Донченко П. День 14 грудня 1918 р. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 298–300.

За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. — Каліш, 1934. — Т. 4. — С. 160 а.

Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет Українських визвольних змагань. — Львів, 1995. — С. 214, 215.