Розділ «XV. РЕЧЕННЯ»

Думками ми упiзнали твою суть,

це птиця, яка лiтає пiд Дивом,

твоя вродлива сухорлява голова похропує,

коли ти линеш шляхами небесними, де немає пилу.

Тут я бачу вищий образ Коня,

що напився води цiлющої зi слiду Корови,

щасливi ми люди, що ти нам дався

до рук, до способу i для пожертви.

Бо за тобою колiсниця слiдом, за тобою муж,

за тобою корови, за тобою гурти дiвчат,

слiдом за тобою iдуть воїни,

Боги тебе надiлили геройською силою.

Кiнь iз золотими рогами, його роги залiзнi,

вiн стрiмкий, як думка, Тар'ягн вiд нього вiдстав,

самi Богове прийшли скуштувати жертовного,

бо вiн достоїн їх.

Дивнi конi грають силою,

немає табунам нi кiнця нi краю,

наче гуси, змикаються в косяки,

коли iдуть на небеснi пасовища.