Розділ «XV. РЕЧЕННЯ»

який стрiмкий i хижий,наче коршун,

достойного Коня дали для шляхетного князя Кия!

Такому коневi радий кожен козак,

швидко бiжить,наче вiтер по схилу,

ногами жадiбно рве дорогу,

обганяючи колiсницi i птахiв.

Коня,який боях вiдбивав повантажену здобич,

який служив воїну, щоб вiдбити корiв,

Коня, ознаки Божистостi якого очевиднi,

вiн, як диск Сонця, в коронi сяє!

Прагнучи бiгти першим,

вiн рветься несамовито, аби бути попереду,

отримує в нагороду вiнок iз живих квiтiв,

гаряче дихає, форкає пiною.

Цей скакун, що виграє завжди,

слухняний тiлом також у бою,

завжди виривається вперед iз шереги,

розпластавшись в польотi, пилюгу здiймає аж по брови.

Наче грому небесного грiзного,

бояться вороги нападу цього Коня,